Іван Хреститель. Мк.1.4 - 6

«Так Іван Хреститель був у пустині і проповідував хрещення - для покаяння на відпущення гріхів» Мр.1.4
Іван Хреститель - отанній з пророків Старого Завіту. Євангелист Лука описує історію його народження (Лк.1.5 -25)  Іван жив у пустині. Він бачив і розумів глибину гріха. Відрізняючись твердим характером, він нікого не боявся: ні народу, ні царів. Його відвертість була непохитною. Іван відрізнявся суровою впевненістю, яка впливала на людей.Ніхто з пророків з такою силою не виголошував слово покайтеся»! Іван бачив, що наблизилось Царство Боже і звіщав його людям. Все життя Івана було проповіддю. Він жив так, як проповідував.
Головною темою проповіді Івана було покаяння. Згідно Святого Письма, слово «покаяння» означає «внутрішнє навернення», «крутий поворот» Ішов своєю дорогою,віддалявся від Бога, але зробив різкий поворот, почав іти до Бога. Покаятися – означає змінити свій погляд, свої думки, щоб серце відвернулося від гріха і навернулось до Христа.

Принести плід покаяня – означає виправити все, що можна виправити: вкрадене – віддати, борги – повернути, кривду – направити, простити, помиритися, попрости пробачення. Ми повинні залишити свої гріх, у сповіді визнати їх і всіма силами остерігатися нових. «І приходили до нього з усієї Юдейської землі, і Єрусалиму - та хрестилися всі ним у ріці Йордані, визнаючи свої гріхи. Був Іван одягнений в убрання з верблюжої шерсті, мав шкіряний пояс на стегнах своїх, а їв сарану та дикий мед. » (Мар.1:5,6).
Юдея – в Старому Завіті часто означала наділ коліна Юди, також південне царство, що утворилося після розпаду єдиного Ізраїльського царства. Пізніше – область в околицях Єрусалиму, частина Палестини, римської провінції.
Йордан – головна річка Палестини. Йордан є великим символом для кожного християнина, бо, перейшовши через нього Божий народ увійшов в землю обіцяну, у його водах, наш Господь прийняв хрещення від Івана Хрестителя.
Юдеї були добре знайомі з ритуальним обмиванням. Символічні омивання і очищення були невід’ємною частиною юдейських обрядів. Своєю проповіддю і хрещенням Іван свідчив. Що Богу потрібен не юдейський спосіб поведінки, а святе життя. Хрещення Івана було пов’язане з покаянням.
Визнаючи свої гріхи, людина повинна визнати їх перед собою. Найважче глянути в лице самому собі. Визнати їх перед Церквою, яку в сповіді представляє священик. Хто не визнає свій гріх, не упокориться - не може бути прощений. Покаятися перед Богом. Кінець гордині – початок прощення. Тільки тоді, коли людина скаже: «Я згрішив», Бог може сказати: «Я прощаю». Прощення отримує той, хто схиляє свої коліна перед Богом в щирому покаянні і перемагаючи сором просить: «Боже, милостивий будь мені, грішному».
Бог хоче почути від нас визнання гріхів не тому, що не знає їх, але , що ми самі через визнання їх усвідомили.  Бог вимагає від нас визнання, не щоб покарати, але простити; не, щоб взнати наші гріхи, але, щоб ми зрозуміли, як багато нам прощено.
Димитрій Ростовський говорив: Боже милосердя, як море, а гріхи – це каміння. Як кинутий в море камінь, лежить в глибині нікому не знаний, так і наші гріхи укинуті сповіддю в море милосердя Божого, нікому не можуть бути відомі. Життя у покаянні стає життям у спасінні.  Будемо і ми як найчастіше відновлювати наше християнське життя у перед Богом у таїнстві Сповіді.