Вірність Ісусу. Мр.8.38.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.(Мар.8:38)

Ісус Христос знав наперед спокуси, які зустрінуть його учнів. Про Одну з них, фальшивий сором, Він попереджує своїх послідовників.
Соромитися – переживати сором; не наважуватися на щось з почуття сорому.
Хіба можна соромитися Ісуса Христа? Не зважаючи на всі зневаги людей, Ісус не соромиться називати нас своїми братами (Євр.2.11). Чи можна помітити  в житті Христа хоч один вчинок, якого  можна було б соромитися?
«Хто буде Мене та Моєї науки соромитися». Кожен з нас в своєму житті говорив щось таке, чого потім соромився.Але за слова Ісуса Христа нікому не може бути соромно. Чому ж люди соромляться Ісуса Христа?  Соромляться визнати словами християнську віру. Соромляться відрізнятись від світу своєю поведінкою. Грішники не соромляться грішити, а віруючі соромляться визнати Христа! Чому соромляться? На це є кілька причин.

Найбільша цінність. Мар.8:35-37

 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? (Мар.8:35,36)
Є речі, які можуть бути загублені, якщо їх берегти, і збережені. Якщо їх використовувати.  Це таланти і здібності людини. Використовуючи, людина вдосконалює і розвиває їх. А якщо не застосовує їх, то вкінці втратить їх.
Це стосується і всього життя людини. Історія зберігає імена багатьох людей, які віддали дочасне життя, але здобули життя вічне.
Бог дав нам життя, щоб ми використовували його, а не зберігали. Якщо жити, постіно думаючи про свою вигоду, зручності. Безпеку, якщо будемо турбуватися тільки про себе. – ми даремно загубимо своє життя. Але  якщо ми живемо для других, забуваючи про власне здоров'я, час,  майно і зручності, в бажанні зробити щось для Ісуса Христа і для людей, за яких помер Христос, - ми здобуваємо життя вічне.

Візьми хрест і йди за Мною. Мр.8.34

  І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!(Мар.8:34)
Згідно науки Ісуса Христа, Його страждання і терпіння Його послідовників настільки важливі, що про них повинні знати всі люди. Звертаючись до народу Ісус сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!»
В цих словах знаходимо важливі правди.
1.Ці слова свідчать про чесність Ісуса. Ніхто не може сказати,що його обманом примусили іти за Христом. Господь ніколи не заохочував людей. обіцяючи їм легку дорогу. Він не обіцяв людям спокій – Він обіцяв славу!
Сказати людині, що він повинен нести свій хрест, означало сказати, що на нього всі будуть дивитися як на злочинця, що він має бути готовий померти. Великі люди завжди були чесними.

Зло говорить голосом друга. Мр.8.31-33.

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.  І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити. А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!Мр.8.31-33. 
 Учні розуміли, що Ісус є Христос.  Тепер їм належало пізнати, що Йлому належить терпіти і померти. З тих пір Він «почав навчати їх, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне». Цю думку Господь повторяв не одноразово.
Терпіння Месії полягало у Його відкиненні і смерті «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем»(Пс.117:22). Вслід за відкиненням наступала смерть Месії. Ісус Христос мав пройти цей шлях. Все це потрібно розуміти як виконання Божого плану спасіння людей. Тому Ісус Христос звернув увагу учнів і на  перемогу свого воскресіння. 
Чому Ісус Христос став говорити про це саме зараз? 
 а)Тому, що наступив відповідний час для цього. До хресної смерті залишалося пів року і потрібно було підготувати учнів.
 б) Віра Його учнів досягнула потрібного духовного рівня.

А ви ж за кого мене маєте? Мр.8.27- 30

Пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Пилипової; дорогою розпитував своїх учнів, кажучи їм: За кого мене люди вважають? Вони відповіли, кажучи, що одні за Івана Хрестителя, інші - за Іллю, ще інші - за одного з пророків.  І ще спитав їх: А ви ж за кого мене маєте? Обізвався Петро та й каже Йому: Ти є Христос.  Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про нього. Мр.8.27- 30

Кесарія Филирлва – місто на півночі Палестини, побудоване Іродом Великим. Спокійне місце, де не було книжників і фарисеїв, які тінню ходили за Христом, намагаючись спокусити, або піймати на слові. В цьому тихому місці Христос хотів усамітнитися з своїми учнями для дуже важливої розмови, а також, щоб явити їм свою славу- переобразитися.
Дуже важливі в нашому житті такі тихі місця, в яких Ісус Христос хоче мати з нами особливу розмову; місця, яких він хоче запитувати нас і являти нам свою славу!
Наша сила – в спілкуванні з Ісусом Христом. Перемога над всіма темними силами приходить тільки в спілкуванні з Ним.
В тиші Єрмонських гір Ісус запитав учнів: «За кого мене люди вважають?»