Зцілення сліпого.Мр.8.22-26.

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.  І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.  І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...  Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!  І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай! Мр.8.22-26.

«Приводять до Нього сліпого». Людей з хворобами очей, було багато на Близькому Сході. Яскраве сонце, пісок, погані санітарні умови створювали сприятливі умови для розвитку захворювань.
Коли Ісус Христос прибув з учнями у Вифсаїду , до Нього привели нещасного з просьбою зцілити його.  Хворий виявився дуже пасивним.  Але на щастя,   у нього були друзі, які привели його і просили за нього.
Соломон говорить:  «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом»(Пр.17:17). Друзі допомагають один одному..

Стережіться розчини. Мр.8.14-21

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.  А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової! Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.  А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?  Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,  коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.  А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім. сказав Він до них: Ви ще не розумієте?. Мр.8.14-21.
Переправа на другий бік Галилейського озера була для учнів настільки  несподіваною, що вони навіть забули взяти з собою хліба. Їх турбувала подорож, а Ісус думав про зовсім інше.
Для юдеїв закваска символізувала зло. Розчина - це шматок тіста з минулого разу, в якому вже почалися процеси бродіння. Юдеї прирівнювали бродіння до гниття.  Інколи вони застосовували слово «розчина» у значенні гріха. Слова Ісуса Христа мали значення: «Стережіться впливу фарисеїв і Ірода. Не йдіть дорогою фарисеїв і Ірода». Який зв'язок між фарисеями та Іродом?

Фарисеї шукають ознаки. Мр.8.10-13

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.  І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.  А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!  І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув. Мр.8.10-13

Відпустивши народ Ісус прибув в околиці Далманутські. Населений пункт у наш час невідомий. Тоді «вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба». Вимога фарисеїв була нерозумною. Ніхто до Ісуса Христа не чинив таких чудес, які Він чинив. Никодим говорив до Ісуса: «Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде»Ів.3.2.
Незважаючи на велику кількість чудес фарисеї вимагали ще «ознаки із неба». Як дивно, що в усіх вчинках Христа вони не бачили нічого, окрім нових сумнівів.  Всі попередні чудеса Ісуса Христа були звершені внаслідок любові до людей: Він зціляв хворих, прощав гріхи, годував голодних, втихомирив бурю. А тепер за вимогою фарисеїв мав показати ознаку із неба. В чому це мало проявитися вони не сказали.  Було зрозуміло, що фарисеї висували свої вимоги не шукаючи правди, а спокушуючи Господа. Коли люди не шукають істини, пояснення, докази і навіть чудеса не мають значення. Для Христа весь світ був наповнений ознаками: зерно у полі,закваска у хлібі,трава і квіти – все говорило про Бога.

Нагодування чотирьох тисяч.Мр.8.1-9.

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:  Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.  А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.  І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?  А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.  Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.  І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.  І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...  А їдців було тисяч з чотири!

Завдяки зціленню глухо німого народ зібрався біля Ісуса. Зібралося чотири тисячі чоловік не рахуючи жінок і дітей. Бажання людей слухати науку Ісуса Христа було настільки великим, що вони не хотіли відходити від Нього.  Для простих людей слова Господа були новими. Серед них не було книжників і фарисеїв, які могли заважати слухати, або нав’язати свої пересуди. Їхнє зацікавлення словами Ісуса Христа було природнє і щире. Оздоровлені хворі теж не хотіли відходити. Слухачі перебували на одному місці три дні підряд. Яка велика спрага слухання Божого Слова!Ц е має засоромити багатьох сучасних християн.  
Щире і терпляче слухання принесло особливе благословення. Якби люди розійшлися швидше, то не стали б учасниками незвичайної трапези, яку запропонував Ісус Христос. Він першим помітив потребу людей. Народ не жалівся на голод, учні нічого не сказали. Але Господь знав, чого люди потребували. Він сказав: «Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого».