Притчі про стару одіж і вино. Мр.2.21,22.

І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша. І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків (Мар.2:21,22).
Ісус Христос добре знав, що Добра Новина є також новою, і Він розумів, що Його життя докорінно відрізняється від стилю життя юдейських вчителів. Він добре розумів, що людям важко зрозуміти і прийняти Істину. Ісус розповів дві притчі про те, як важливо бути розважливим і мудрим.
Перша притча розповідає про латку з нового сукна до старої одежі. У цій невеликій притчі Христос говорить про небезпеку пришивати нову латку до старого одягу. Варто такій одежі намокнути під дощем, як нова латка «сяде» і порве стару одежу. Наступить такий день, коли вже не можливо буде латати, - буде потрібна нова одіж.
Нова латка у притчі означає науку Ісуса Христа, а стара одежа – юдейство з усіма його неписаними законами і ритуалами.  Бог послав Свого Сина, щоб заснувати нову релігію – християнство, Свою Церкву.

Про піст. Мр.2.18 -20

А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять? Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть. Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів (Мар.2:18-20).Піст являється давньою постановою для людей. В Старому Завіті для посту спочатку був тільки один день в році, і цим днем був великий день примирення.  З часом кількість днів посту поступово збільшувалась. Так, у дні пророка Захарії юдеї постилися в п’ятому і сьомому місяцях (Зах.7.5). А в часі Ісуса Христа фарисеї постилися два рази в тиждень (Лк.18.2).
Пророк Ісая говорить про добрий і недобрий піст:  «Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно...

Гостина у Матвія. Мр.2.15 -17

Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним. Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?  А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння (Мар.2:15-17).
Коли Матвій пішов за Христом, він запросив Його у свій дім. Левій не ховав свого рішеня іти за Христом. Йому хотілося, щоб його друзі знали про його навернення.
Навернення до Христа – це відмова людини від  власної волі і підкорення себе волі Ісуса Христа. Навернення означає зміна напрямку руху. Людина ішла від Бога, а раптом повертається і йде до Бога. Навернена людина починає любити те, що раніше ненавидів і ненавидіти те, що раніше любив.

Покликання Матвія. Мр.2.13-14.

І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.  А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
(Мар.2:13,14)
Поступово двері синагог закривалися перед Ісусом Христом. Книжники і фарисеї почали відноситися до Нього вороже.  Тепер Він був змушений навчати людей не в синагогах, а на березі озера. Його церква була під відкритим небом, а проповідальницею служили пагорб чи рибацький човен. Його прогнали з місця, яке звалося домом Божим. Він ходив по березі озера і навчав.
Капернаум був прикордонним містом, і там була таможня. За ввіз і вивіз торгівці платили податки. Там і працював Яків Алфеїв (він же Матвій) збирачем податків – митарем.  В ці часи у юдеїв часто було два імені. Одне єврейське, а друге грецьке, або римське.
Збирачі податків ніколи не користувалися повагою в суспільстві, а в стародавньому світі їх ненавиділи.  Народ зневажав митарів. Їх вважали зрадниками і віри і народу.
Ісусу Христу був потрібен той, хто не був потрібен нікому. Господь запропонував Свою дружбу  тому, кого всі інші соромилися назвати другом. Господь і сьогодні кличе всіх митарів і грішників, Він говорить: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм»(Матв.11:28,29).
Потрібно прийти до Нього таким, як ми є і Він обіцяє дати спокій для душі і серця, потішити і дати мир кожному, хто до Нього прийде.
Зі всіх учнів Христа Матвій пожертвував найбільше. Інші учні могли б вернутися до своїх рибацьких човнів, завжди залишалася риба і старе ремесло. Матвій же одним рішенням назавжди покинув свою професію, залишив роботу і вже ніколи не міг би її отримати знову.
Матвій назавжди покинув своє гріховне минуле. З цієї миті він міг спокійно дивитися людям в очі. Можливо, він став біднішим матеріально, але його руки були чисті і совість спокійна.
Матвій втратив одну роботу, але отримав кращу, більш важливу. Матвій став першим євангелістом, який дав світу Книгу про життя Ісуса Христа.  Господь використав його вміння для написання Євангелії. Це чудовий приклад того, як Ісус Христос може використати знання і здібності людини  для побудови Божого Царства.
Можливо і ми, слідуючи за Христом, станемо матеріально біднішими. Нам доведеться залишити гордість, егоїзм, нечисті думки, але ми отримаємо прощення гріхів, мир, спокій. радість і вічне життя.