Про зерно гірчичне. Мр.4.30 - 34

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. (Мар.4:30-34)
Притча про гірчичне зерно дарує оптимізм, вона показує як з малого виростає велике. Ісус поставив запитання:  «До чого прирівняємо Царство Боже?» Потім порівняв Царство Боже з гірчичним зерном. Зерно гірчиці належало до найменших, які знали в Палестині. В Царстві Божому все виглядає по іншому. Сіячем гірчичного зерна у притчі є Сам Ісус Христос. Яким малим, непомітним, зневаженим був Ісус Христос в земному житті! Інколи запитують: чому історики того часу так мало говорять про Ісуса Христа? – Це тому, що Він був «зерном гірчичним, яке  найдрібніше за всі насіння». Задовго до народження Ісуса Христа пророк Ісая сказав:  «Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! 3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його...»(Iс.53:2,3).

Притча про насіння. Мар.4:26-29

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. (Мар.4:26-30)В притчі про насіння Ісус Христос виявляє важливі істини.
1. Працівник може виконувати тільки частину праці, яка потрібна для росту і дозрівання насіння.  Ця робота в основному пов’язана з початком і закінченням рросту. Людські руки потрібні для підготовки грунту і для посіву. Потім є час, коли землероб не може робити чогось суттєвого для росту насіння. Коли закінчується час росту і насіння дозріває, знову починається праця землероба. Наступає час збору урожаю.
Подібно, значення праці людини в Царстві Божому одночасно важливе і обмежене. Наша справа – свідчити, проповідувати про Ісуса Христа, але потім цілковито і повністю ми повинні довіряти Богу, оскільки процес росту Господнього насіння в людських серцях – не в нашій владі. Наш обов’язок – проповідувати Слово Боже, і ми повинні турбуватися тільки про те, щоб насіння було чисте і посів вчасним.

Важливі вислови. Мр.4.21-25

В четвертій главі Євангелії від Марка особливо цікаві стишки 21 – 25.В них наведені важливі вислови Ісуса Христа. 21 І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику? Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.  Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!  І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.» (Мар.4:21-25). Ці чотири важливі повчання, приведені євангелістом Марком в одному місці, у євангеліста Матвія поміщені у різних главах. Тому  не потрібно шукати у них зв’язку і єдності між собою.
«Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?»  В притчі про сіяча Ісус Христос порівнює Слово Боже до насіння, а на цей раз уподібнює до свічки. Будучи духовно бідною, людина має потребу в цьому світлі.  Більшість людей у цьому світі перебувають у незнанні Бога. Вони не знають у що вірити і як правильно жити. Але Господь дав нам світильник – Своє Слово. Звичайне світло у нічну пору рятує багато людських життів. Скільки трагедій були б попереджені, якби люди користувалися світлом Божого Слова!

Притча про сіяча. Мр.4.1-20

Початок четвертої глави від Марка описує новий період служіння Ісуса Христа. Він переносить релігійну проповідь із синагоги під відкрите небо і до простих людей. Зміна форми вимагала і нових  методів, одним з яких стали притчі. Притча – це порівняння. Це земна розповідь з небесним змістом. Порівнюється щось земне з чимось небесним, щоб вічна, небесна  істина стала зрозумілою у звичайних земних прикладах. Для слухачів Ісуса Христа притчі мали велике значення. Притчі Христа є джерелом, з якого ми черпаємо пізнання, силу і благословення для християнського життя.
У притчі про сіяча Ісус Христос розповідає про звичайну працю – посів зерна. Розповідаючи про таке знайоме для всіх заняття, Христос відкриває для нас глибокий духовний зміст. Головна увага притчі звернена не на сіяча, хоча вона так називається, а на слухачів, на їхню відповідальність за слухання. Щоб зрозуміти притчу, необхідно звернути увагу на три елементи: сіяч, зерно і грунт.