Нагорода і покарання.Мр.9.41-42.

І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди! Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море! (Мар.9:41,42)

Для неба є цінним навіть найменший вчинок, якщо він зроблений від щирого серця. Подати склянку води, а бо щось подібне в змозі зробити кожна людина. Для спраглої людини це може мати велике значення.
Коли Ісус Христос говорив про справи, які будуть мати значення в день суду, Він назвав:  нагодування голодних,  гостинність до бездомних, відвідання хворих і ув’язнених…(Мт25.35-36).  Ці вчинки полегшують фізичні страждання людей. Ті, хто свою віру зробили «дуже духовною» і не вникають у потреби людей, - далеко відійшли від науки Ісуса Христа.
Варто помітити, що добрі вчинки, про які говорить Спаситель, мають бути виконані в Його Ім’я. Тобто, той, хто подає склянку води, повинен бачити в цьому виконання Божої волі. При виконанні кожного свого служіння ми все повинні робити «як для Господа».
Добрі вчинки часто роблять з егоїстичних мотивів, не думаючи про Бога. Така доброта може отримати похвалу тільки від людей. Щоб у добрі вчинках була вічна ціна, їх потрібно робити з любов’ю до Бога і до ближнього. Ісус Христос сказав, що ті, хто робить добро, втратять своєї нагороди. Наставити людину на добру дорогу, дати спраглому води – це все доброта і милосердя.Добрі вчинки поглиблюють духовне життя людини, а у майбутньому віці «їхні діла йдуть за ними слідом» От.14.13.
Для божого Царства завжди будуть потрібні великі святі, добрі проповідники, місіонери. Але також завжди потрібні  люди, в домі яких є місце для подорожнього, бідного, а в серці – турбота і християнська любов.

Хто не проти вас той за вас. Мр.9.38-40

Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить. А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.  Хто бо не супроти нас, той за нас!

Говорячи про дітей, Ісус Христос закликав своїх учнів приймати таких «в імя Його». Іван пригадав чоловіка, який не належав до числа дванадцяти апостолів. Але виганяв бісів іменем Ісуса Христа. І вони (апостоли) заборонили йому це, бо він не ходив з ними.
Апостоли думали, що цей чоловік діяв без дозволу Ісуса Христа. ВВони вважали, що він повинен приєднатися до них. Можливо, вони бачили в ньому конкурента.
Насправді цей чоловік мав віру в Ісуса Христа, інакше він би не використовував ім’я Ісуса Христа. Без сумніву. Наслідки праці підбадьорювали його. Його віра була подібна до зернини,яка потребує сприятливих умов для свого зросту, а учні хотіли знищити цей пагінець. Цього робити не можна.
Ісус Христос висловив принцип: «Хто не проти нас, той за нас». Атмосфера нетерпимості дуже небезпечна. Часто нашу межі вужчі від тих, які позначив Христос. Передбачаючи різність поглядів, які можуть виникнути між християнами, Ісус Христос застерігав від нетерпимості. Ісус Христос був строгий до гріха, осуджував фарисейство. Але в цьому випадку учні не поцікавилися , яке життя і погляди людини,а заборонити наважилися.

Євангельська дитина. Мр.9.36-37.

І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене! Мр.9.36-37.

По дорозі з гори Преображення до Капернауму між апостолами була розмова про те, хто з них більший. Можливо ця розмова була викликана словами Ісуса Христа: «Ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.  І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!»Мт.16.18-19. Або тим, що Ісус на гору Преображення узяв з собою тільки трьох із них.
Для пояснення величі людей в Божому Царстві Ісус Христос, «взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її», сказав своїм учням: «Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!» Мт.18.3.
Належати до Небесного Царства  - означає забути своє «я» і служити людям з любовю. Поки в людини на першому місті власні, егоїстичні мотиви, вона обернена спиною до Божого Царства. Якщо ми хочемо осягнути його, потрібно повернутися лицем до Ісуса Христа.
«Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!». А євангеліст Матей пише: «Хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім»Мт.18.4. Як нам, дорослим, потрібно уподібнитися до дитини?