субота, 3 вересня 2016 р.

В Єрусалимському храмі. Мар.11:11

«Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма»(Мар.11:11).  Увійшовши в Єрусалим Ісус зайшов до храму і все оглянув. Можна припустити, що оглянув, щоб переконатися, чи все тут відбувається згідно Божих постанов. Можливо, очищення храму наступного дня було наслідком цього відвідання.
Ісус Христос, як колись, так і сьогодні, дивиться на церкви і на кожного окремого члена Церкви. Що Ісус Христос бачить сьогодні серед нас і в нас?
1.Що Ісус Христос міг би сказати про нашу церкву – парафію?
В книзі Обявлення, Ісус Христос говорить про духовний стан різних Церков. В Ефеській Церкві були члени, які залишили свою першу любов до Бога і один до одного. Церква у Смирні, незважаючи на терпіння, була вірна Господу. В Пергамській Церкві були поширені неправдиві вчення, в Тіатирах підтримували лжепророків. В Тіятирах лише кілька членів залишалися вірні Богу. Філядельфійська Церква була вірна Господу і Його Слову. Лаодікійська Церква була вражена гордістю і перебувала у жалюгідному стані.
До якої Церкви подібна ваша парафія? На яку Церкву подібний я сам?

субота, 27 серпня 2016 р.

Вхід в Єрусалим. Мр.11.7 -10

І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. 8 Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях. 9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! 10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті! Мр.11.7 -10
Незабаром учні повернулися з молодим ослом. Для Ісуса Христа в’їзд в Єрусалим був духовним служінням. Ця подія перетворилася на урочистість, бо «як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили» (Лк.19.37). Радість учнів передалася паломникам, які прямували у Єрусалим. Люди із захопленням вигукували: «Осанна! Благословенний, хто йде в ім’я Господнє!»
Ці вигуки показують нам, що народ неправильно розумів суть події. Люди розуміли Боже Царство як омріяну перемогу над язичниками.
Люди зустрічали Ісуса як переможця. Але вони не знали, якої перемоги Він хотів. Ісус Христос не одноразово говорив про Себе, як про Месію і намагався пояснити людям правдивий обрах Месії – Спасителя. Але вони не хотіли сприйняти це. І в цей день їх привітання призначалися не Царю любові, миру, добра і святості, а переможцю, який покорить ворогів Ізраїлю.

субота, 30 липня 2016 р.

Господь потребує його. Мр.11.1-6.

І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.  Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.  І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.  А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?  Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

З одинадцятої глава починається опис страсного тижня Ісуса Христа. Євангелисти уділяють особливу увагу цьому періоду життя Ісуса Христа. Це говорить про те, що  первісна Церква цінувала смерть і воскресіння Ісуса Христа.  Події страсного тижня розпочалися вербною неділею, урочистим в’їздом  Спасителя в Єрусалим. У вербну неділю Ісус Христос повністю відкрився для народу. Життя Свого Сина в цьому світі Небесний Отець оточував простотою і завісою невідомості. Спочатку Його скривали Віфлеємські ясла, потім майстерня теслі в Назареті, пізніше – ім’я  Сина Чоловічого. Люди запитували один одного: «Хто Він?»
У вербну неділю своїм в’їздом в Єрусалим Ісус дав відповідь народу. Священик і ловити, жителі Єрусалиму і паломники з далеких країн зустріли очікуваного Месію - Спасителя.

неділя, 10 липня 2016 р.

Зцілення Вартимея. Мр.10.45 – 52

І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.  І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!  І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!  І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.  А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.  А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!  Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою. Мр.10.46-52.

По дорозі в Єрусалим Ісус проходив через місто Єрихон. Біля міських воріт сиділо багато жебраків і серед них був сліпий Вартимей. Від інших людей він почув, що це проходить Ісус.
Люди розповідали Вартимею про Ісуса, але до цього часу він не міг зустрітися з Господом. Навіть не мав надії, що хтось відведе його до Ісуса.  Зараз, коли Ісус був на зовсім не далеко, у сліпого появився шанс зустрічі, він «почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!»
Відразу появилися люди, які примушували Вартимея замовчати. Цей чоловік нміг назавжди залишитись сліпим, якби послухав тих, хто зупиняли його.  Ця обставина  вчить і нас наполегливості.  «А він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

неділя, 3 липня 2016 р.

Хто хоче бути першим…Мр.10.41-45

Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.  А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.  Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.  А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.  Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.Мр.10.41-45
Інші учні обурилися, коли взнали, що Яків та Іван просять для себе перші місця в Царстві Месії. Чому вони обурилися? Якщо їх самих не цікавили високі посади, вони мали бути задоволені тим, що їм достанеться. Але вони і самі бажали того ж самого, що просили для себе ці двоє. 
На помилках других людей ми можемо краще бачити свої власні недоліки. Психологи стверджують, що честолюбні люди у других найперше помічають честолюбність, обманливі – обман…Якщо хтось хоче взнати недоліки свого характеру, хай зверне увагу, які помилки він помічає в інших.
В обуренні десяти учнів бачимо заразливість гріха, який поширюється від однієї людини до іншої. В таких випадках виникає ланцюгова реакція, бо в кожній людині приховане певне незадоволення. Тому ми маємо уникати різних неприємностей. Ісус Христос говорить: «Горе людині, що від неї приходить спокуса»Мт.18.7.

субота, 2 квітня 2016 р.

Просьба з розрахунком.Мр.10.35-40

І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!  А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?  Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.  А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. Мр.10.37-40.
Ісус Христос разом з учнями наближався до Єрусалиму і своїх страждань і смерті. Але учні цього не розуміли. Це помітно з просьби синів Заведеєвих – Якова і Івана. Просьба братів була не звичайною: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?  Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!»
Мабуть слова Ісуса Христа про страждання і смерть викликали серцях учні нову хвилю очікувань швидкого приходу Царства Месії. Вони думали, що надходить вирішальна хвилина, коли Христос переможе своїх ворогів і сяде на престолі Давида. Синам Заведеєвим здавалося, що наступає добра нагода, щоб донести до Господа свою просьбу.
У цій просьбі вони поставили власні інтереси на перше місце і забули про інших учнів, які почувши про їх просьбу обурилися (Мр.10.41). Учні хотіли зробити Господа виконавцем їхніх бажань, хоч насправді наші прохання – молитви повинні робити нас виконавцями Божої волі. Ісус Христос молився: «Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!»Мт.26.42.

вівторок, 15 березня 2016 р.

Наближення страждань. Мр.10.32-34.

"Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:  Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,  і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!"
Ісус третій раз говорить своїм учням про наближення страждань.  1.Євангелист Марко розповідає про мужність Ісуса Христа. Незважаючи на те, що учні не розуміли сказаного, вони помітили щось особливе в Ісусі Христі. У Його поставі було видно рішучість. Рішучість перейшла у мужність, що не знає відходу назад.
Мужність – це властивість духу, яка дає людині здатність зустрічати небезпеки і труднощі з твердою рішучістю,без страху і хитання.
Мужній – не піддається почуттю страху, не боїться перешкод і небезпек. Таким був Ісус Христос. Будемо і ми мужніми християнами!
Біблія говорить: «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні»(1Кор.16:13).