В Єрусалимському храмі. Мар.11:11

«Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма»(Мар.11:11).  Увійшовши в Єрусалим Ісус зайшов до храму і все оглянув. Можна припустити, що оглянув, щоб переконатися, чи все тут відбувається згідно Божих постанов. Можливо, очищення храму наступного дня було наслідком цього відвідання.
Ісус Христос, як колись, так і сьогодні, дивиться на церкви і на кожного окремого члена Церкви. Що Ісус Христос бачить сьогодні серед нас і в нас?
1.Що Ісус Христос міг би сказати про нашу церкву – парафію?
В книзі Обявлення, Ісус Христос говорить про духовний стан різних Церков. В Ефеській Церкві були члени, які залишили свою першу любов до Бога і один до одного. Церква у Смирні, незважаючи на терпіння, була вірна Господу. В Пергамській Церкві були поширені неправдиві вчення, в Тіатирах підтримували лжепророків. В Тіятирах лише кілька членів залишалися вірні Богу. Філядельфійська Церква була вірна Господу і Його Слову. Лаодікійська Церква була вражена гордістю і перебувала у жалюгідному стані.
До якої Церкви подібна ваша парафія? На яку Церкву подібний я сам?

Вхід в Єрусалим. Мр.11.7 -10

І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. 8 Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях. 9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! 10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті! Мр.11.7 -10
Незабаром учні повернулися з молодим ослом. Для Ісуса Христа в’їзд в Єрусалим був духовним служінням. Ця подія перетворилася на урочистість, бо «як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили» (Лк.19.37). Радість учнів передалася паломникам, які прямували у Єрусалим. Люди із захопленням вигукували: «Осанна! Благословенний, хто йде в ім’я Господнє!»
Ці вигуки показують нам, що народ неправильно розумів суть події. Люди розуміли Боже Царство як омріяну перемогу над язичниками.
Люди зустрічали Ісуса як переможця. Але вони не знали, якої перемоги Він хотів. Ісус Христос не одноразово говорив про Себе, як про Месію і намагався пояснити людям правдивий обрах Месії – Спасителя. Але вони не хотіли сприйняти це. І в цей день їх привітання призначалися не Царю любові, миру, добра і святості, а переможцю, який покорить ворогів Ізраїлю.

Господь потребує його. Мр.11.1-6.

І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.  Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.  І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.  А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?  Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

З одинадцятої глава починається опис страсного тижня Ісуса Христа. Євангелисти уділяють особливу увагу цьому періоду життя Ісуса Христа. Це говорить про те, що  первісна Церква цінувала смерть і воскресіння Ісуса Христа.  Події страсного тижня розпочалися вербною неділею, урочистим в’їздом  Спасителя в Єрусалим. У вербну неділю Ісус Христос повністю відкрився для народу. Життя Свого Сина в цьому світі Небесний Отець оточував простотою і завісою невідомості. Спочатку Його скривали Віфлеємські ясла, потім майстерня теслі в Назареті, пізніше – ім’я  Сина Чоловічого. Люди запитували один одного: «Хто Він?»
У вербну неділю своїм в’їздом в Єрусалим Ісус дав відповідь народу. Священик і ловити, жителі Єрусалиму і паломники з далеких країн зустріли очікуваного Месію - Спасителя.

Зцілення Вартимея. Мр.10.45 – 52

І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.  І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!  І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!  І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.  А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.  А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!  Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою. Мр.10.46-52.

По дорозі в Єрусалим Ісус проходив через місто Єрихон. Біля міських воріт сиділо багато жебраків і серед них був сліпий Вартимей. Від інших людей він почув, що це проходить Ісус.
Люди розповідали Вартимею про Ісуса, але до цього часу він не міг зустрітися з Господом. Навіть не мав надії, що хтось відведе його до Ісуса.  Зараз, коли Ісус був на зовсім не далеко, у сліпого появився шанс зустрічі, він «почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!»
Відразу появилися люди, які примушували Вартимея замовчати. Цей чоловік нміг назавжди залишитись сліпим, якби послухав тих, хто зупиняли його.  Ця обставина  вчить і нас наполегливості.  «А він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Хто хоче бути першим…Мр.10.41-45

Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.  А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.  Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.  А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.  Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.Мр.10.41-45

Інші учні обурилися, коли взнали, що Яків та Іван просять для себе перші місця в Царстві Месії. Чому вони обурилися? Якщо їх самих не цікавили високі посади, вони мали бути задоволені тим, що їм достанеться. Але вони і самі бажали того ж самого, що просили для себе ці двоє. 

На помилках других людей ми можемо краще бачити свої власні недоліки. Психологи стверджують, що честолюбні люди у других найперше помічають честолюбність, обманливі – обман…Якщо хтось хоче взнати недоліки свого характеру, хай зверне увагу, які помилки він помічає в інших.
В обуренні десяти учнів бачимо заразливість гріха, який поширюється від однієї людини до іншої. В таких випадках виникає ланцюгова реакція, бо в кожній людині приховане певне незадоволення. Тому ми маємо уникати різних неприємностей. Ісус Христос говорить: «Горе людині, що від неї приходить спокуса»Мт.18.7.

Просьба з розрахунком.Мр.10.35-40

І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!  А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?  Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.  А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. Мр.10.37-40.

Ісус Христос разом з учнями наближався до Єрусалиму і своїх страждань і смерті. Але учні цього не розуміли. Це помітно з просьби синів Заведеєвих – Якова і Івана. Просьба братів була не звичайною: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?  Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!»
Мабуть слова Ісуса Христа про страждання і смерть викликали серцях учні нову хвилю очікувань швидкого приходу Царства Месії. Вони думали, що надходить вирішальна хвилина, коли Христос переможе своїх ворогів і сяде на престолі Давида. Синам Заведеєвим здавалося, що наступає добра нагода, щоб донести до Господа свою просьбу.
У цій просьбі вони поставили власні інтереси на перше місце і забули про інших учнів, які почувши про їх просьбу обурилися (Мр.10.41). Учні хотіли зробити Господа виконавцем їхніх бажань, хоч насправді наші прохання – молитви повинні робити нас виконавцями Божої волі. Ісус Христос молився: «Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!»Мт.26.42.

Наближення страждань. Мр.10.32-34.

"Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:  Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,  і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!"
Ісус третій раз говорить своїм учням про наближення страждань.  1.Євангелист Марко розповідає про мужність Ісуса Христа. Незважаючи на те, що учні не розуміли сказаного, вони помітили щось особливе в Ісусі Христі. У Його поставі було видно рішучість. Рішучість перейшла у мужність, що не знає відходу назад.
Мужність – це властивість духу, яка дає людині здатність зустрічати небезпеки і труднощі з твердою рішучістю,без страху і хитання.
Мужній – не піддається почуттю страху, не боїться перешкод і небезпек. Таким був Ісус Христос. Будемо і ми мужніми християнами!
Біблія говорить: «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні»(1Кор.16:13).

Нагорода християн. Мр.10.28-31

Почав говорити Петро: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою».  Ісус відповів: «Правду кажу вам: немає такого, хто полишив хату, братів, сестер, матір, батька, дітей або лани в ім'я Моє чи в ім'я Євангелії,  і не одержить ще в цьому житті у сто разів більше помешкань, братів, сестер, матерів, дітей і ланів - так само, як і переслідувань, а також вічне життя - в прийдешньому часі.  Але багато тих, хто сьогодні перші, стануть останніми, а останні - першими».
Після слів Ісуса Христа про те, що багатому важко увійти в Боже Царство, учні переживали збентеження. Петро отямився першим і прямо звернувся Господа: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою».
У кожного з апостолів були свої прив’язання, які потрібно було залишити, щоб іти за Ісусом Христом. Де які були рибалками і їхні серця були прив’язані до рибацьких мереж і човнів. Але почувши Його заклик, вони покинули все і пішли слідом за Ісусом. У Матвія було багатство, але він залишив все і пішов за Христом.
Апостола Петра цікавить нагорода: «Ось ми все покинули і йдемо за Тобою, то що ми матимемо?»(Матв.19:27).  Але жертва, яка шукає нагороди не є жертвою.

Що робити, щоб мати життя вічне? Мр.10.17-27.

"Коли Ісус вирушив у путь, підбіг до Нього один чоловік, упав на коліна й запитав: «Учителю Добрий, що я маю зробити, аби успадкувати вічне життя?» На те Ісус йому сказав: «Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, крім єдиного Бога. Тобі відомі заповіді - не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не давай неправдивих свідчень, не чини кривди, шануй батька й матір своїх». Той відповів: «Я з юності дотримуюся всього цього». Ісус подивився на нього, відчув любов до нього і сказав: «Одного тобі бракує. Піди й продай усе, що маєш, а що вторгуєш - роздай бідним. І матимеш скарб на Небі. Тоді приходь і йди за Мною». Той чоловік,глибоко розчарований Ісусовими словами, пішов собі засмучений, бо був він дуже багатий".

Набагато легше придбати багатство, ніж позбутися його (Генрі Торо). Один із начальників прийшов до Господа, І називаючи Його Учителем Добрим, запитав, що робити, щоб наслідувати життя вічне (Лк.18.18-27). З Євангелії ми довідуємося, що він був багатий, молодий і впливовий. Ним можна було б захоплюватися і хвалити, та Ісус бачив серце людини, а воно було хворе. Так буває і в житті фізичному. Зовні людина здається здоровою, але смертельна хвороба непомітно руйнує життя. Незважаючи на зовнішнє благополуччя і пристойність, Ісус констатує смертельну недугу душі і намагається допомогти. Ця недуга душі, серця людини. Поглянемо на симптоми хворого серця.

Пустіть дітей.Мр.10.13- 16.

Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.  А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.  І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши. Мр.10.13-16
Всю велич цієї події можна зрозуміти тільки пам’ятаючи, коли це відбувалося. Ісус Христос ішов в Єрусалим на розп'яття, і Він знав про це. Тінь хреста була перед Його очима, і в такі скорботні хвилини Свого життя Він знайшов час для дітей, щоб обійняти їх, покласти руки і благословити.
Це одна з кращих подій. В цьому уривку помітні всі діючі особи, хоч він займає лише три стихи.
1 Матері, «поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них». Вони бачили, що руки Ісуса знімали біль, зціляли хвороби, повертали зір, і хотіли, щоб ці руки торкнулися їх дітей.
В Господа є любов, доброта і краса, яку може бачити кожна людина. Матері Палестини відчували, що дотик Ісуса принесе благословення. Через Своє благословення ісус дає людям силу перемагати труднощі і спокуси.
Ми знаємо з свого життя, як руйнуються наші плани, коли на них не має Божого благословення, а безвихідні ситуації вирішуються легко, якщо благословення Господнє перебуває з нами. Наші пустелі Господнє благословення перетворює у квітучий сад.

Питання розлучень. Мр.10.1 – 12.

 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.  І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?  А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?  Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.  Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.  Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.  Покине тому чоловік свого батька та матір,  і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.  Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!  А вдома про це учні знов запитали Його.  І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.  І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона. Мр.10.1 – 12.

Юдея як самостійне царство виникла після смерті Соломона і відділення північних колін Ізраїля. Область була внутрішньо сильною, бо в ній знаходився Єрусалим. Ісус Христос ішов до Єрусалиму, а вірніше, на Голгофу. Хрест і терпіння уже стояли перед Його очима.  Він продовжував служіння,  «знову навчав».  Це добрий приклад для нас – продовжувати служіння Богу і ближнім навіть тоді, коли наші очі повні сліз і серце обмивається від важкого терпіння.
В своїй відповіді Ісус пояснив питання шлюбу і розлучення ширше, ніж очікували ті, хто запитував. В першій частині своєї відповіді Христос звернув увагу на Закон Мойсея: «Мойсей заповів написати листа розвідного, та й відпустити», але фарисеї нічого не сказали, про те, Старий Завіт в загальному забороняв розлучення. Пророк Малахія говорить: «А ви ще й говорите: Защо? За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї!»(Мал.2:14). Старий Завіт починається і закінчується забороною розлучення.