Зцілення розслабленого. Мр.2.6-12

Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали: Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого? І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте? Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?  Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому: Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми! (Мар.2:6-12)
Синедріон (найвищий юдейський суд) прислав книжників з Єрусалиму  у Капернаум спостерігати за Ісусом.  Їх обурили слова Ісуса звернені до розслабленого, що йому прощаються гріхи. На їхню думку, Христос не мав права говорити розслабленому: «Прощаються тобі гріхи твої». Прощати гріхи було правом Бога. І раптом Ісус, якого книжники не визнавали Сином Божим, звіщає розслабленому прощення гріхів. Отже, згідно їхньої думки, Він богохулить і заслуговує на покарання.
Перед тим, як вони могли щось сказати «Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?» (Мр.2.8).  «Господь знає всі людські думки, що марнота вони!»(Пс.93:11). Він знає і наші думки.  Думки  - джерело великих подвигів і великих злочинів. Роздуми – розсадник слави і ганьби, чистоти і безчестя; основа життя повного і цілеспрямованого, або – порожнього і беззмістовного.

Прощення гріхів. Мр.2.1 – 5

Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома. І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово. І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо. А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений. А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!

Завершивши свою подорож по Галилеї Ісус повернувся у Капернаум. Усі жителі міста горіли бажанням побачити і послухати Ісуса. Ісус є вираженням Божої любові до нас, проявленої  у Його житті, смерті і воскресінні. Він дорога до повноти життя, яке відкривається людині тільки через віру в Ісуса Христа як Спасителя і Відкупителя. Біблія говорить: «Віруй в Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій» (Діян.16.31).
«А Він їм виголошував слово» (Мр.2.2).  Господь Ісус використовував кожну можливість проповідувати істину про Боже Царство. Він хоче, щоб і ми звіщали людям правду про Нього своїми словами, життям і добрими вчинками.

Зцілення прокаженого. Мр.1.40 – 45.

І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: Коли хочеш, Ти можеш очистити мене! І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий! І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став. А Він, погрозивши йому, зараз вислав його, і йому наказав: Гляди, не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво. А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях. І сходилися звідусюди до Нього. Мр.1.40 – 45.

Покинувши Єрусалим, Ісус Христос зі своїми учнями відправився в першу місійну подорож, зупинявся в синагогах проповідуючи Євангеліє Божого Царства. Але Царство Боже не тільки в великих словах і істинах, але теж у добрих справах. Тому Ісус Христос використовував і слова, і вчинки. Голос вчинків чути сильніше ніж голос слів, слова навчають – поступки переконують. Таким проповідником Євангелія був Ісус Христос.

Коли Ісус Христос із учнями був в дорозі до них підійшов прокажений. Проказа в ці часи була дуже пошириною в Палестині. Це була жахлива хвороба якої всі боялися. Хворі на проказу жили віддалено від інших людей. Ця хвороба інфекційна і дуже болюча. Люди боялися прокази по трьох причинах: 1. Вона невиліковна; 2. Вона ізолює людей від суспільства; 3. Вона вражає весь організм, перетворюючи людину в живий труп. Тому ця хвороба є прообразом гріха, який теж вражає цілу людину: душу і тіло. Гріх – це страшна огидна хвороба, заразна, невиліковна, смертельна і болюча.