І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового,
а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще
гірша. І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки,
а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино
молоде до нових бурдюків (Мар.2:21,22).
Ісус Христос добре знав, що Добра Новина є також новою, і Він розумів, що Його життя докорінно відрізняється від стилю життя юдейських вчителів. Він добре розумів, що людям важко зрозуміти і прийняти Істину. Ісус розповів дві притчі про те, як важливо бути розважливим і мудрим.
Перша притча розповідає про латку з нового сукна до старої одежі. У цій невеликій притчі Христос говорить про небезпеку пришивати нову латку до старого одягу. Варто такій одежі намокнути під дощем, як нова латка «сяде» і порве стару одежу. Наступить такий день, коли вже не можливо буде латати, - буде потрібна нова одіж.
Нова латка у притчі означає науку Ісуса Христа, а стара одежа – юдейство з усіма його неписаними законами і ритуалами. Бог послав Свого Сина, щоб заснувати нову релігію – християнство, Свою Церкву.«Ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків» В цій притчі говориться про шкіряні бурдюки. Вичавлений з винограду сік вливали у шкіряні бурдюки для бродіння. Нові були бурдюки еластичними, але з часом вони втрачали еластичність. Новий бурдюк міг розширюватися під тиском газів, а старий розривався і вино витікало. Дуже легко і небезпечно затвердіти у своїх звичках. З віком майже всі люди відчувають неприязнь до всього нового і незнайомого. З часом людині все важче змінювати свої звички і спосіб життя.
Один чоловік зірвав з дерева зрілий плід, розломив його по половині і, показуючи середину синові, запитав, що він бачить. «Кілька маленьких зернинок», - відповів син. «А що в середині зерняти?» - «Нічого» - відповів син.
«Сину мій, - сказав батько, - в середині зернятка, де ти нічого не бачиш, сховане життя великого дерева, плодами якого, можна нагодувати багато людей, якби ця зернина потрапила на добрий грунт, виросла і принесла плід»
Так буває і з нами, християнами. Скільки добрих зерен пропали тільки через те, що ми н е помітили в них нічого доброго, не звернули уваги. Скільки помирає добрих, святих намірів, можливостей і покликань тільки через те, що ми не даємо їм можливості розвинутися в нас, зміцніти і вирости. З роками черствіє добре, чутливе серце, все рідшими бувають духовні поривання, все менше виконуємо вчинків любові.
Господь очікує від нас безперервного духовного росту: уподібнення Христу в житті і поступках; подібність до Христа і радості і терпінні; подібність до Христа в думках і настрої, тому, що повинні бути «ті самі думки, що й у Христі Ісусі!(Фил.2:5).
Ісус Христос добре знав, що Добра Новина є також новою, і Він розумів, що Його життя докорінно відрізняється від стилю життя юдейських вчителів. Він добре розумів, що людям важко зрозуміти і прийняти Істину. Ісус розповів дві притчі про те, як важливо бути розважливим і мудрим.
Перша притча розповідає про латку з нового сукна до старої одежі. У цій невеликій притчі Христос говорить про небезпеку пришивати нову латку до старого одягу. Варто такій одежі намокнути під дощем, як нова латка «сяде» і порве стару одежу. Наступить такий день, коли вже не можливо буде латати, - буде потрібна нова одіж.
Нова латка у притчі означає науку Ісуса Христа, а стара одежа – юдейство з усіма його неписаними законами і ритуалами. Бог послав Свого Сина, щоб заснувати нову релігію – християнство, Свою Церкву.«Ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків» В цій притчі говориться про шкіряні бурдюки. Вичавлений з винограду сік вливали у шкіряні бурдюки для бродіння. Нові були бурдюки еластичними, але з часом вони втрачали еластичність. Новий бурдюк міг розширюватися під тиском газів, а старий розривався і вино витікало. Дуже легко і небезпечно затвердіти у своїх звичках. З віком майже всі люди відчувають неприязнь до всього нового і незнайомого. З часом людині все важче змінювати свої звички і спосіб життя.
Один чоловік зірвав з дерева зрілий плід, розломив його по половині і, показуючи середину синові, запитав, що він бачить. «Кілька маленьких зернинок», - відповів син. «А що в середині зерняти?» - «Нічого» - відповів син.
«Сину мій, - сказав батько, - в середині зернятка, де ти нічого не бачиш, сховане життя великого дерева, плодами якого, можна нагодувати багато людей, якби ця зернина потрапила на добрий грунт, виросла і принесла плід»
Так буває і з нами, християнами. Скільки добрих зерен пропали тільки через те, що ми н е помітили в них нічого доброго, не звернули уваги. Скільки помирає добрих, святих намірів, можливостей і покликань тільки через те, що ми не даємо їм можливості розвинутися в нас, зміцніти і вирости. З роками черствіє добре, чутливе серце, все рідшими бувають духовні поривання, все менше виконуємо вчинків любові.
Господь очікує від нас безперервного духовного росту: уподібнення Христу в житті і поступках; подібність до Христа і радості і терпінні; подібність до Христа в думках і настрої, тому, що повинні бути «ті самі думки, що й у Христі Ісусі!(Фил.2:5).
Немає коментарів:
Дописати коментар