Хто більший?Мр.9.33-35

І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?  І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.  А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім! Мр.9.33-35.
Читаючи Євангеліє, ми помічаємо, що Ісус Христос інколи настільки заглиблювався у свої роздуми, що віддалявся від учнів. Подібне сталося по дорозі в Капернаум. Коли учні подумали, що Ісус їх не чує, вони завели розмову про те, хто з них більший. Суперечка учнів засмутила Ісуса Христа, і тому Він вирішив порозмовляти з ними.
Прибувши у Капернаум, Христос «їх запитав: Про що міркували в дорозі?» Учні відповіли мовчанкою. Сором і совість не дозволяли їм говорити. Учні зрозуміли, що Ісус Христос знає, про що вони говорили між собою.
Поки учні думали, що Ісус Христос нічого не бачить і не чує, вони вважали розмову про першість цілком нормальною. Але в присутності Христа вони зрозуміли всю її негідність. Варто тільки подивитися на речі очима Господа, як все змінюється. Якби ми перед тим як щось зробити, або сказати, запитували себе: «Чи міг би я це зробити, або сказати в присутності Ісуса Христа?» Суть християнського життя у тому і полягає, що ми все робимо і говорим в присутності Ісуса Христа.

Людський Син буде виданий. Мр.9.30-32

І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто. Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня. Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.
Найближчою метою Ісуса було дійти до Капернауму, а потім до Єрусалиму. Це була Його остання мандрівка по Галилеї. Він ішов по безлюдних дорогах бо «не хотів, щоб довідався хто». На Його дорозі було видно тінь від хреста.

Тому, хто вірує, все можливе!Мр.9.19 – 29.

А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!  І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...  І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.  І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!  Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!  Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму! Мр.9.19-24

Побачивши хворого, народ не знав як до нього відноситися. Ісус Христос у хворому побачив велику нужду всіх людей і тому сказав: «О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?» В цих словах відчувається біль люблячого Ісусового серця.
Поглянемо на подію очима учнів Христа і очима його батька.
Невдача учнів. Нещасний батько прийшов з своїм хворим сином до Ісуса Христа, з надією на допомогу.  В той час Ісус був на горі Преображення. Учні намагалися зцілити хворого, але не могли. Чому вони не допомогли, адже раніше вони зціляли хворих? Причиною духовної слабкості учнів став брак молитви., на що Ісус звернув увагу (Мр.9.29). Безпомічність учнів дала привід для наступу книжників. Їх не хвилювала доля хворого, вони хотіли висміяти учнів.

Вони сперечалися. Мр.9.14-18

А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.  І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.  І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?  І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.  А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.Мр.9.14-18

«А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними». Ісус Христос зійшов з гори Преображення і зразу зустрівся з потребами цього світу. В долині Він побачив людей, серед яких був нещасний батько з хворим сином. Поряд з ними стояли Його безпомічні учні. Були також книжники, які розпочали наступ, не проти хвороби. А проти учнів Христа. Вони сперечалися з ними.

Сварка-це стан взаємної ворожнечі, взаємні суперечки, звинувачення. Перед полум’ям  буває дим, а перед кровопролиттям-сварка. Через сварку нічого доброго не буває. Люди які часто сваряться, майже завжди стають черствими людьми.

Що здивувало народ? Люди думали що Господь все ще на горі. Вони були так захопленні суперечкою що не побачили як Він підійшов, саме в потрібний час. Їх здивував несподіваний прихід Христа.