Втихомирення бурі. Мр.4.35 - 41

«І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

 І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.  І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці. І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо? Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала.  І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного:  Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?» 

Генесаретське озеро невелике – його довжина 21км і ширина 12км. Його географічне положення сприяє появі несподіваних бур. Увечері того дня, коли Ісус розповів притчу про гірчичне зерно, Він сказав своїм учням переплисти на той бік.
Господь Ісус настільки посвячувався служінню людям, що часто зовсім забував про їжу. В Його житті були дні, коли «не могли навіть хліба з'їсти»Мр.3.20; були ночі,Коли Він для молитви відмовлявся від сну (Мр.1.37). Вірність у виконанні волі Отця і в служіння людям було для Ісуса Христа важливішим від їжі, сну і відпочинку. Він сам говорив про Себе: «Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити»Ів4.34.
Приклад Ісуса Христа повинен надихати кожного християнина на ревне виконання дорученого нам служіння. Виконання обов’язків, які довірені нам Господом, надає нашій праці небесної вартості і приносить велике задоволення. Кожний християнин і християнка повинні за прикладом Ісуса Христа, найкраще виконувати свої обов’язки.

Про зерно гірчичне. Мр.4.30 - 34

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. (Мар.4:30-34)
Притча про гірчичне зерно дарує оптимізм, вона показує як з малого виростає велике. Ісус поставив запитання:  «До чого прирівняємо Царство Боже?» Потім порівняв Царство Боже з гірчичним зерном. Зерно гірчиці належало до найменших, які знали в Палестині. В Царстві Божому все виглядає по іншому. Сіячем гірчичного зерна у притчі є Сам Ісус Христос. Яким малим, непомітним, зневаженим був Ісус Христос в земному житті! Інколи запитують: чому історики того часу так мало говорять про Ісуса Христа? – Це тому, що Він був «зерном гірчичним, яке  найдрібніше за всі насіння». Задовго до народження Ісуса Христа пророк Ісая сказав:  «Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! 3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його...»(Iс.53:2,3).

Притча про насіння. Мар.4:26-29

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. (Мар.4:26-30)В притчі про насіння Ісус Христос виявляє важливі істини.
1. Працівник може виконувати тільки частину праці, яка потрібна для росту і дозрівання насіння.  Ця робота в основному пов’язана з початком і закінченням рросту. Людські руки потрібні для підготовки грунту і для посіву. Потім є час, коли землероб не може робити чогось суттєвого для росту насіння. Коли закінчується час росту і насіння дозріває, знову починається праця землероба. Наступає час збору урожаю.
Подібно, значення праці людини в Царстві Божому одночасно важливе і обмежене. Наша справа – свідчити, проповідувати про Ісуса Христа, але потім цілковито і повністю ми повинні довіряти Богу, оскільки процес росту Господнього насіння в людських серцях – не в нашій владі. Наш обов’язок – проповідувати Слово Боже, і ми повинні турбуватися тільки про те, щоб насіння було чисте і посів вчасним.

Важливі вислови. Мр.4.21-25

В четвертій главі Євангелії від Марка особливо цікаві стишки 21 – 25.В них наведені важливі вислови Ісуса Христа. 21 І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику? Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.  Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!  І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.» (Мар.4:21-25). Ці чотири важливі повчання, приведені євангелістом Марком в одному місці, у євангеліста Матвія поміщені у різних главах. Тому  не потрібно шукати у них зв’язку і єдності між собою.
«Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?»  В притчі про сіяча Ісус Христос порівнює Слово Боже до насіння, а на цей раз уподібнює до свічки. Будучи духовно бідною, людина має потребу в цьому світлі.  Більшість людей у цьому світі перебувають у незнанні Бога. Вони не знають у що вірити і як правильно жити. Але Господь дав нам світильник – Своє Слово. Звичайне світло у нічну пору рятує багато людських життів. Скільки трагедій були б попереджені, якби люди користувалися світлом Божого Слова!

Притча про сіяча. Мр.4.1-20

Початок четвертої глави від Марка описує новий період служіння Ісуса Христа. Він переносить релігійну проповідь із синагоги під відкрите небо і до простих людей. Зміна форми вимагала і нових  методів, одним з яких стали притчі. Притча – це порівняння. Це земна розповідь з небесним змістом. Порівнюється щось земне з чимось небесним, щоб вічна, небесна  істина стала зрозумілою у звичайних земних прикладах. Для слухачів Ісуса Христа притчі мали велике значення. Притчі Христа є джерелом, з якого ми черпаємо пізнання, силу і благословення для християнського життя.
У притчі про сіяча Ісус Христос розповідає про звичайну працю – посів зерна. Розповідаючи про таке знайоме для всіх заняття, Христос відкриває для нас глибокий духовний зміст. Головна увага притчі звернена не на сіяча, хоча вона так називається, а на слухачів, на їхню відповідальність за слухання. Щоб зрозуміти притчу, необхідно звернути увагу на три елементи: сіяч, зерно і грунт.

Виконання волі Божої. Мр.3.31-35

І сидів натовп довкола нього. І кажуть Йому: Ось твоя мати, і твої брати, і твої сестри надворі шукають тебе. А він у відповідь їм каже: Хто моя мати та мої брати? І, поглянувши довкола себе на тих, що сиділи, каже: Ось моя мати та мої брати. Бо хто виконає Божу волю, той мені брат, і сестра, і мати. (Мар.3:32-35)

«Бо хто виконає Божу волю, той мені брат, і сестра, і мати». В цьому уривку Ісус дає нам Марію, як приклад виконання волі Отця. Основна мета в житті християнина в тому, щоб пізнавати волю Божу і виконувати її.  Апостол Павло говорить: «Тому не будьте нерозумні, але пізнавайте, в чому полягає Господня воля»(Еф.5:17). А апостол Іван пише: «Світ минає і його хтивість; а хто чинить Божу волю, існує вічно»(1Iван.2:17).
Що означає виконувати волю Божу в щоденному житті?
1.Воля Божа відкрита людям в науці Церкви і Слові Божому. Це засіб,який Господь використовує для навернення грішників.
Боже Слово і Ісус Христос, Церква, дають все, що потрібно людини для вічного життя. Боже Слово – це зеркало, яке показує нас самих в справжньому стані. Воно вказує дорогу до неба і вчить, як потрібно жити в гідності християнина.

Не прощений гріх.Мр.3.28-30

Щиру правду кажу вам, що всі гріхи й огуди відпустяться людським синам, хоч скільки б вони не богозневажали; а хто зневажатиме Святого Духа, той не матиме відпущення довіку, а підпаде під вічний осуд. Бо ж казали: Він має нечистого духа. (Мар.3:28-31)

Для розуміння значеня цих слів, потрібно зрозуміти, при яких обставинах вони були  сказані. Книжники і фарисеї дивилися на втілену Божу любов, а бачили в ній диявольську силу. На це Ісус Христос сказав: «Хто зневажатиме Святого Духа, той не матиме відпущення довіку». Що означає хула на Духа Святого? Це питання хвилює багатьох християн. Які ознаки «вічного» гріха? 

Якщо людина відмовляється розвивати Богом дані дари, їх виявляти, то в кінці втрачає їх. Хто довгий час перебуває в темряві, з часом втрачає можливість бачити, хто довго перебуває у ліжку, з часом втрачає можливість ходити. Так і людина, яка довго відмовляється прислухатися до голосу Святого Духа, в кінці втрачає можливість пізнати правду.
Слово «хула» означає  насмішка, очорнення. Хула на Духа Святого – це не випадково сказане слово, а свідома і відкрита зневага Його. «Той, хто кидає камінь вверх, - говорить Іван Золотоуст, - не може пробити небо – камінь падає йому на голову. Так і той, хто хулить Божу Особу, не може пошкодити Богу, але сам готує меч для своєї душі, виявляючи невдячність Благодателю»

Ісус і книжники. Мр.3.22 - 27

А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його. (Мар.3:22-27)Представники юдейського духовенства вважали Ісуса союзником диявола. «Прийшов до своїх і свої не прийняли Його»Ів.1.11. Прийшовши з Єрусалиму вони винесли вердикт: «Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів». Вони хотіли оточити Ісуса брехнею і оточенням, щоб відвернути прихильність народу.
Ісус Христос хотів виявити їхню думку книжників: «Як може сатана сатану виганяти?» Гріх завжди намагається скривати свої поступки, тоді як вчинки Ісуса Христа були відкриті. Він не тільки вчив відкрито, але і відкривав таємні думки інших. Після того як Господь Ісус Христос прикликав до Себе Єрусалимських книжників, Він простими і невеликими притчами показав фальшивість думки книжників і фарисеїв.

Ісус і родичі. Мр.3.21- 22

«І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий»Мр.3.21-22.
Після вибору апостолів Ісус Христос повернувся у рідні краї. Вороги Ісуса Христа поширювали слухи, що Він «несамовитий». Ці слухи дійшли ідо близьких. Вони зрозуміли, що Ісусу загрожує небезпека і поспішили привести Його до дому. Нагадаємо, що словом брат євреї називали і двоюрідних  і далеких родичів. Звичайно, Мати Ісуса, що знала таємницю Його народження, не могла поділяти думки родичів, але пішла з ними, що побачити Ісуса.  
Послідовникам Ісуса Христа часто доводиться чути звинувачення  у безумстві, оскільки їхні духовні пріоритети для багатьох залишаються незрозумілими. Часто люди  звеличують тих, хто готовий приносити великі жертви заради успіху. Але якщо хтось, слідуючи за Христом, залишає дім, кар’єру, і навіть життя, про такого кажуть, що він «несамовитий».

Вибір апостолів. Мр.3.13 -19.

«І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.  І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх,  і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів. І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові, і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта та Юду Іскаріотського, що й видав Його. І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти»(Мар.3:13-19).Наступив дуже важливий час у житті і служінні Ісуса Христа. Він прийшов з Доброю Новиною, проповідуючи та зцілюючи. Тепер потрібно  вирішити два дуже важливі завдання – поширення Євангелії у просторі і часі. Необхідно було вибрати людей, в серцях яких можна було б записати Євангелію і які понесуть  благовість далі.

Зцілення багатьох. Мр.3.9 - 13

І сказав своїм учням, щоб приготували човен, аби нарід не тиснув на нього; бо він оздоровив багатьох, тож ті, що мали недуги, кидалися на нього, щоб до нього доторкнутися. І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед ним і кричали, кажучи: Ти Син Божий! Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його. (Мар.3:9-13)

Народ тиснувся до Ісуса найбільше для тог, щоб отримати зцілення.Інші просто хотіли побачити і переконатися, що Ісус зціляє хворих. Натовп був таким великим, що на березі був приготований човен. Хворі вже не чекали, коли Він їх торкнеться, вони самі «кидалися» щоб отримати зцілення.
В цей час Ісус зустрівся з людьми, що були одержимі бісами. Ці люди називали Ісуса «Сином Божим». Чи вони розуміли правдиве значення цих слів? – невідомо. Одержимі відчували, що в них живе злий дух, і одночасно відчували святість Божественність Ісуса, і тому демони боялись Його.
«Нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед ним і кричали, кажучи: Ти Син Божий» Цілком можливо, що нечисті духи називали Ісуса Христа Сином Божим, бо знали, що Він справді Син Божий.

Багато народу. Мр.3.7-8.

А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї, і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього (Мар.3:7-8).
Після зіткнення Ісуса Христа з книжниками і фарисеями Його місія в синагогах закінчилася і новим місцем служіння для Нього стала природа і околиці Галилейського озера. До Нього приходили людиз усіх куточків Палестини. Змінився і стиль проповіді Спасителя, в проповідях Ісус почав використовувати притчі. Ненависть фарисеїв постійно збільшувалась. Ненависть осліплює людину. Усі наші слова про любов до Бога не мають сенсу, якщо в серці присутня ненависть до людини.
Господь повів учнів шукати новий храм, на березі Генннисаретського озера. За ним пішов і народ.

Зцілення сухорукого Мр.3.1-6.

І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку. І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить. І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині! А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали. І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова! Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити (Мар.3:1-6).
Дотримання суботи було для фарисеїв настільки важливим, що вони організували спостереження за Ісусом Христом, що звинуватити Його.
В суботу Ісус Христос відвідував синагогу. Вцей час там перебував чоловік з паралізованою рукою. Перед фарисеями був чоловік, що потребував допомоги, але вони не хотіли, що Ісус Христос допоміг йому. Таке відношення до людей стало традиційним.  Можливо і ми проходимо з байдужістю біля хворої людини, якщо це нас не стосується.
Після того, як Ісус з гнівом  і сумом глянув на фарисеїв, Він сказав хворому: «Простягни свою руку». І рука стала здоровою!
Фаририсеї шукали доказу порушення суботи, але Господь зцілив хворого не порушивши жодної заповіді. Він звелів зробити те, що кожен міг робити в суботу – простягнути руку. Господь показав, як простоВін пізнає і перемагає людську злобу і лихі наміри.

Син Людський – владика суботи. Мр.2.23 -28.

Як переходив він у суботу через засіяні ниви, Його учні почали на ходу зривати колоски. А фарисеї казали Йому: Поглянь-но, що вони роблять у суботу те, чого не слід? А він каже їм: Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, маючи потребу, бо ж зголоднів сам і ті, що були з ним? Як увійшов до Божого дому - за архиєрея Авіятара - і з'їв хліби принесення, що їх не можна було їсти нікому, крім священиків, і дав тим, що були з ним?  І сказав їм: Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи, тому Син Людський є владикою і суботи. (Мар.2:23-28)Ісус Христос в своїх проповідях виступав проти правил і звичаїв встановлених книжниками. Коли Він з учнями проходили в суботу по полю, засіяному хлібом, учні зривали колоски, розтирали в руках і їли. Все відбувалося в суботу,  а субота була захищена тисячами норм і правил. На думку фарисеїв, вчинок учнів порушував суботу. Вони, мабуть, очікували, що Христос зупинить своїх учнів, але Він відповів їм цитуючи випадок, описаний в Святому Письмі:

Притчі про стару одіж і вино. Мр.2.21,22.

І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша. І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків (Мар.2:21,22).
Ісус Христос добре знав, що Добра Новина є також новою, і Він розумів, що Його життя докорінно відрізняється від стилю життя юдейських вчителів. Він добре розумів, що людям важко зрозуміти і прийняти Істину. Ісус розповів дві притчі про те, як важливо бути розважливим і мудрим.
Перша притча розповідає про латку з нового сукна до старої одежі. У цій невеликій притчі Христос говорить про небезпеку пришивати нову латку до старого одягу. Варто такій одежі намокнути під дощем, як нова латка «сяде» і порве стару одежу. Наступить такий день, коли вже не можливо буде латати, - буде потрібна нова одіж.
Нова латка у притчі означає науку Ісуса Христа, а стара одежа – юдейство з усіма його неписаними законами і ритуалами.  Бог послав Свого Сина, щоб заснувати нову релігію – християнство, Свою Церкву.

Про піст. Мр.2.18 -20

А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять? Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть. Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів (Мар.2:18-20).Піст являється давньою постановою для людей. В Старому Завіті для посту спочатку був тільки один день в році, і цим днем був великий день примирення.  З часом кількість днів посту поступово збільшувалась. Так, у дні пророка Захарії юдеї постилися в п’ятому і сьомому місяцях (Зах.7.5). А в часі Ісуса Христа фарисеї постилися два рази в тиждень (Лк.18.2).
Пророк Ісая говорить про добрий і недобрий піст:  «Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно...

Гостина у Матвія. Мр.2.15 -17

Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним. Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?  А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння (Мар.2:15-17).
Коли Матвій пішов за Христом, він запросив Його у свій дім. Левій не ховав свого рішеня іти за Христом. Йому хотілося, щоб його друзі знали про його навернення.
Навернення до Христа – це відмова людини від  власної волі і підкорення себе волі Ісуса Христа. Навернення означає зміна напрямку руху. Людина ішла від Бога, а раптом повертається і йде до Бога. Навернена людина починає любити те, що раніше ненавидів і ненавидіти те, що раніше любив.

Покликання Матвія. Мр.2.13-14.

І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.  А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
(Мар.2:13,14)
Поступово двері синагог закривалися перед Ісусом Христом. Книжники і фарисеї почали відноситися до Нього вороже.  Тепер Він був змушений навчати людей не в синагогах, а на березі озера. Його церква була під відкритим небом, а проповідальницею служили пагорб чи рибацький човен. Його прогнали з місця, яке звалося домом Божим. Він ходив по березі озера і навчав.
Капернаум був прикордонним містом, і там була таможня. За ввіз і вивіз торгівці платили податки. Там і працював Яків Алфеїв (він же Матвій) збирачем податків – митарем.  В ці часи у юдеїв часто було два імені. Одне єврейське, а друге грецьке, або римське.
Збирачі податків ніколи не користувалися повагою в суспільстві, а в стародавньому світі їх ненавиділи.  Народ зневажав митарів. Їх вважали зрадниками і віри і народу.
Ісусу Христу був потрібен той, хто не був потрібен нікому. Господь запропонував Свою дружбу  тому, кого всі інші соромилися назвати другом. Господь і сьогодні кличе всіх митарів і грішників, Він говорить: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм»(Матв.11:28,29).
Потрібно прийти до Нього таким, як ми є і Він обіцяє дати спокій для душі і серця, потішити і дати мир кожному, хто до Нього прийде.
Зі всіх учнів Христа Матвій пожертвував найбільше. Інші учні могли б вернутися до своїх рибацьких човнів, завжди залишалася риба і старе ремесло. Матвій же одним рішенням назавжди покинув свою професію, залишив роботу і вже ніколи не міг би її отримати знову.
Матвій назавжди покинув своє гріховне минуле. З цієї миті він міг спокійно дивитися людям в очі. Можливо, він став біднішим матеріально, але його руки були чисті і совість спокійна.
Матвій втратив одну роботу, але отримав кращу, більш важливу. Матвій став першим євангелістом, який дав світу Книгу про життя Ісуса Христа.  Господь використав його вміння для написання Євангелії. Це чудовий приклад того, як Ісус Христос може використати знання і здібності людини  для побудови Божого Царства.
Можливо і ми, слідуючи за Христом, станемо матеріально біднішими. Нам доведеться залишити гордість, егоїзм, нечисті думки, але ми отримаємо прощення гріхів, мир, спокій. радість і вічне життя.

Зцілення розслабленого. Мр.2.6-12

Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали: Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого? І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте? Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?  Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому: Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми! (Мар.2:6-12)
Синедріон (найвищий юдейський суд) прислав книжників з Єрусалиму  у Капернаум спостерігати за Ісусом.  Їх обурили слова Ісуса звернені до розслабленого, що йому прощаються гріхи. На їхню думку, Христос не мав права говорити розслабленому: «Прощаються тобі гріхи твої». Прощати гріхи було правом Бога. І раптом Ісус, якого книжники не визнавали Сином Божим, звіщає розслабленому прощення гріхів. Отже, згідно їхньої думки, Він богохулить і заслуговує на покарання.
Перед тим, як вони могли щось сказати «Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?» (Мр.2.8).  «Господь знає всі людські думки, що марнота вони!»(Пс.93:11). Він знає і наші думки.  Думки  - джерело великих подвигів і великих злочинів. Роздуми – розсадник слави і ганьби, чистоти і безчестя; основа життя повного і цілеспрямованого, або – порожнього і беззмістовного.

Прощення гріхів. Мр.2.1 – 5

Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома. І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово. І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо. А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений. А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!

Завершивши свою подорож по Галилеї Ісус повернувся у Капернаум. Усі жителі міста горіли бажанням побачити і послухати Ісуса. Ісус є вираженням Божої любові до нас, проявленої  у Його житті, смерті і воскресінні. Він дорога до повноти життя, яке відкривається людині тільки через віру в Ісуса Христа як Спасителя і Відкупителя. Біблія говорить: «Віруй в Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій» (Діян.16.31).
«А Він їм виголошував слово» (Мр.2.2).  Господь Ісус використовував кожну можливість проповідувати істину про Боже Царство. Він хоче, щоб і ми звіщали людям правду про Нього своїми словами, життям і добрими вчинками.

Зцілення прокаженого. Мр.1.40 – 45.

І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: Коли хочеш, Ти можеш очистити мене! І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий! І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став. А Він, погрозивши йому, зараз вислав його, і йому наказав: Гляди, не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво. А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях. І сходилися звідусюди до Нього. Мр.1.40 – 45.

Покинувши Єрусалим, Ісус Христос зі своїми учнями відправився в першу місійну подорож, зупинявся в синагогах проповідуючи Євангеліє Божого Царства. Але Царство Боже не тільки в великих словах і істинах, але теж у добрих справах. Тому Ісус Христос використовував і слова, і вчинки. Голос вчинків чути сильніше ніж голос слів, слова навчають – поступки переконують. Таким проповідником Євангелія був Ісус Христос.

Коли Ісус Христос із учнями був в дорозі до них підійшов прокажений. Проказа в ці часи була дуже пошириною в Палестині. Це була жахлива хвороба якої всі боялися. Хворі на проказу жили віддалено від інших людей. Ця хвороба інфекційна і дуже болюча. Люди боялися прокази по трьох причинах: 1. Вона невиліковна; 2. Вона ізолює людей від суспільства; 3. Вона вражає весь організм, перетворюючи людину в живий труп. Тому ця хвороба є прообразом гріха, який теж вражає цілу людину: душу і тіло. Гріх – це страшна огидна хвороба, заразна, невиліковна, смертельна і болюча.

Проповідь у Галилеї. Мар.1:36-39

А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним. І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: Усі шукають Тебе. А Він промовляє до них: Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов. І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв.(Мар.1:36-39)
Ісус Христос сказав: «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!»(Iван.5:39) В словах Євангелія поміщені важливі істини про Господа Ісуса Христа:
1. Вранішній молитві Ісус отримав від Небесного Отця нове місійне завдання: відвідувати другі міста. Звідси можна зробити висновок, що в молитві ми отримуємо ясність відносно нашої подальшої праці.
Головне в молитві  - це спілкування з Богом, прохання і заступництво. Через молитву спілкування Бог діє в нас. В проханні Бог робить щось для нас, а при заступництві – через нас.
2.  Головна мета християнина в тому, що пізнавати волю Божу і виконувати її.  Беручи до уваги бажання учнів і жителів Капернаума, господу потрібно було залишитися в цьому місті. Але воля Небесного Отця була вирішальною – Він повинен іти до других міст. Стараймося і ми ревно виконувати Божу волю!

Молитва Ісуса Христа. Мр.1.35

«А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився»(Мар.1:35). Все починалось з молитви. Час для молитви відкриває нам джерело сили Ісуса Христа. Коли починало світати, Христос пройшов через сонне місто до безлюдних околиць. Там Він знаходив тихе місце для молитви так починався новий день Ісуса Христа. В той час коли інші обмежувались молитвою в синагозі, Христос з початком нового дня, мав потребу в новій молитві. Євангеліє вісімнадцять раз говорить про молитву Сина Чоловічого.
Про що молився Ісус Христос? Найчастіше в Його молитві були слова подяки:  «А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене»(Iван.11:41,42).

Зцілення багатьох хворих. Мр.1.32 – 34.

А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих. І все місто зібралося перед дверима. І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.  (Мар.1:32-34)
Чутка про зцілення одержимого у синагозі швидко поширилася містом. Тому дім Симона і Андрія швидко оточили люди, які шукали зустрічі з Ісусом. Коли після заходу сонця закінчився суботній день, люди принесли до дому Петра недужих, сліпих, кульгавих.
Хвороби є частиною людських терпінь. Люди дуже часто жаліються на хвороби. Розмови про хвороби ми чуємо не тільки у лікарнях, але і в дома, транспорті,на вулиці- всюди.
Христос виявляв і виявляє велику турботу про хворих. В Євангелії ми знаходимо багато розповідей про зцілення хворих (Мр.1.34; 3,10; 6.56).
Правда, зцілення хворих ще не означало повної перемоги над хворобами у світ, як і воскресіння мертвих, що настало безсмертя. Проте всі вчинки Ісуса Христа промовляли, що Він є воскресіння і життя. Зцілені ним хворі у майбутньому могли хворіти і помирати. Але звершені Ним зцілення є підставою віри, о через Ісуса Христа настане наступить воскресіння усіх померлих і повна перемого над усіма хворобами. «І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! (Об.21:4). Повен спасіння спасення нашого тіла довершиться через воскресіння (Рим.8.23).

Зцілення Петрової тещі. Мр.1.29 - 31

І вийшли вони із синагоги швидко, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого. А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому. І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм (Мр.1.29-31).Вийшовши із синагоги, Ісус Христос разом з учнями прийшов у дім Симона і Андрія. Можна було б очікувати, що після богослужіння в синагозі Ісус Христос відпочине в домі своїх учнів. Насправді все вийшло інакше. Ми читаємо: «І вийшли вони із синагоги швидко» Слово «швидко» говорить про постійну і невтомну діяльність Ісуса Христа. Він постійно жив життям праці. Для відпочинку у Нього було дуже мало часу. За три з половиною роки Христос зробив більше добрих вчинків і сказав більше слів правди, ніж другі могли б зробити і сказати протягом довгого життя. В світлі постійної діяльності Ісуса Христа багато з нас, християн, повинні побачити свою пасивність і безпечність. Безпечність і пасивність є причиною багатьох бід. Як важливо і потрібно кожному з нас пам’ятати коротке слово «швидко»!
Петро – один із трьох найближчих учнів Христа, скеля Церкви, йому Господь доручив пасти овець Своїх (Ів.21.17) – і його домі біда. Петрова теща важко хвора, у гарячці. Хвороби відвідують і родини тих, хто служить Богу.
Пригадуються слова Давида: «Багато скорбот у праведного»(Пс.33.20) і слова сестер смертельно хворого Лазаря: «Господи, той, кого Ти любиш, хворий»(Ів.11.3).

Зцілення одержимого. Мр.1.23 - 28

І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав,  і сказав: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий.  Ісус же йому заказав: Замовчи, і вийди з нього!  І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучним, вийшов із нього. І жахнулися всі, аж питали вони один одного, кажучи: Що це таке? Нова наука із потугою! Навіть духам нечистим наказує Він, і вони Його слухають. І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галілейській країні (Мр.1.23 - 28).
В синагозі капернаума люди пізнали не лише силу слів Ісуса Христа, але і силу його вчинків. Авторів великих слів у світі більше, ніж авторів великих вчинків. Слова Ісуса Христа відповідали і відповідають його вчинкам.
Марко дуже коротко розповідає про зцілення чоловіка, одержимого злим духом. Демони – це злі духи, нечисті та аморальні по своїй натурі, які чинять зло людям. Іван Ліствічник говорив: «Демони викопують нам три ями: по перше, воюють, щоб перешкодити нашим добрим вчинкам; по друге, стараються, щоб зроблене було не по Божій волі, а по третє, переконують нас, що ми у всьому добре поступаємо». Біблія навчає: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого»(1Пет.5.8).
Загальною ознакою біснуватих було страждання від мук нечистої сили. Їхні розум і воля були пошкоджені. Мучені відчували, що в них діє сила, яка їм наказує і якій не можливо протистояти. Визволити людину від цієї сили не легко. Але це може зробити Переможець ворога людських душ – Ісус Христос.

Проповідь в Капернаумі. Мр.1.21-22

«І приходять вони в Капернаум. І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав.І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники.(Мр.1:21,22)
 Капернаум (село Наума) - місто в Галилеї, на північно-західному березі Галилейського озера. Вся діяльність Ісуса Христа в цьому місці не змінила його жителів. Місто було зруйноване землетрусом в 400 р. в Капернаумі в суботу Ісус Христос зайшов в синагогу і навчав. Існує різниця між синагогою і церквою. Синагога була призначена для навчання. Не було ні співів ні жертвоприношень. В синагозі не було постійного священика ні вчителя. Кожний знавець з писання міг прочитати текст і прокоментувати його. Тому Ісус Христос і почав соє служіння в синагозі. Але Він вчив не так, як вчили книжники.
Хто такі книжники? Юдеї говорили, що в Торі містяться правила життя, які необхідно виявити і зробити зрозумілими для всіх. А для того щоб коментувати і робити висновки виник цілий клас вчених. Їх називали книжники.
В чому наука Ісуса Христа відрізнялася від навчання книжників?

Перші учні. Мр.1.16-20

«А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були.  І сказав їм Ісус: Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей.  І зараз вони свого невода кинули, та й пішли вслід за Ним. А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведеєвого та брата його Івана, що й вони в човні невода лагодили. І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками, і пішли вслід за Ним»Мр.1.16-20. Про навернення перших учнів Христа Євангелія говорить дуже мало. Іван Богослов говорить, що Андрій і   Іван були учнями Івана Хрестителя (Ів.1.35-40). Вони чули свідоцтво Хрестителя про Ісуса Христа(Ів.1.29) і мабуть вже тоді у них зародилася віра в Ісуса Христа як Месію.Іван був покликаний разом з Андрієм, хоча не називає себе по імені. Яків був покликаний тепер (Мр.1.16-20).
Покликання Спасителем Петра, Андрія, Якова і Івана біля Галилейського озера, означало. Що з цього часу вони постійно повинні бути з Ним. Вони пішли за Господом, хоч і не знали, що будуть їсти, де будуть мати нічліг. Це було ознакою віри. Хто були ці перші учні Ісуса?

Проповідь в Галилеї.Мр.1.14-15.

Після того, як виданий був Іван, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангелію [Царства Божого], кажучи, що сповнився час, наблизилося Царство Боже: Покайтеся і віруйте в Євангелію.(Мар.1:14-15)
Євангелист Марко опускає розповідь про перебування Господа в Юдеї, період близько півтора року, про який детально розповідає ап.Іван. Марко не називає причин ув’язнення Івана Хрестителя, звертаючи увагу виключно на Ісуса Христа.
Ізолюючи Івана, Ірод сподівався, назавжди закрити голос істини. Але появився інший Свідок правди, голос Якого звучав набагато сильніше голосу Івана Хрестителя.
Галилея була густо населеною областю.  Тут пройшли дитинство і юність Ісуса. Основним заняттям жителів Галилеї були землеробство і риболовля.  Це створювало  сприятливі обставини для проповіді Спасителя.  
«Прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангелію [Царства Божого], кажучи, що сповнився час, наблизилося Царство Боже: Покайтеся і віруйте в Євангелію».
В цьому короткому уривку є кілька важливих  слів.
1.Євангеліє (Добра Новина). Ісус Христос прийшов для того, щоб принести людям Добру Новину. Автором Євангелії є Бог, а її змістом – Ісус Христос.

Спокуса в пустині. Мр.1.12-13

"Відразу Дух виводить Його в пустиню.  Був він у пустині сорок днів, спокушуваний сатаною, і перебував серед звірів і ангели служили Йому" Мр.1.12-13
Після хрещення Ісус був спокушуваний у пустелі. На відміну від інших євангелістів Марко дуже коротко описує цю подію життя Ісуса Христа. Ми не знаємо достовірно в якій пустині перебував Спаситель. Це могла бути Юдейська пустиня. В той час  пустиня була теж оселею диких звірів. «Перебував серед звірів» - багато коментаторів вважають, що ці слова доповнюють сумний образ пустелі. Але, можливо, це не зовсім так.  Можливо, тут перед нами картина того, як звірі раніше від людей пізнали свого Друга, Творця і Царя.
«Дух виводить Його в пустиню». Є християни, які неправильно розуміють керівництво Святого Духа. Вони думають, що Дух Святий веде людей тільки на зелені пасовища і водить до тихих вод (Пс22), але той самий Дух може провести християнина долиною смертної тіні. Дух Господній дає нам не тільки легке життя, але і посилає до праці і проводить через випробування і важку обов’язки.

Хрещення Ісуса. Мр.1.9-11

Сталося, що тими днями прийшов Ісус із Назарета Галилейського та хрестився від Івана в Йордані. Виходячи з води, побачив, що розкрилося небо і Дух, що, як голуб, сходив на нього; і голос пролунав з неба: Ти мій улюблений Син, якого я вподобав (Мар.1:9-11).Назарет – рідне місто Ісуса Христа в Старому Завіті не згадується. Через Назарет проходив шлях з Дамаску в Єгипет. В Назареті провів Ісус майже тридцять років життя, до виходу до прилюдного служіння. Коли наступив час, Він приєднався до своїх співвітчизників і спустився в Йорданську долину, до місця, де хрестив Іван.
В цьому місці, непомітний серед багатьох людей, наблизився Ісус до Предтечі. Ап.Іван пише: «Наступного дня він бачить Ісуса, який іде до нього, і каже: Ось ягня Боже, що бере на себе гріх світу. Це той, про кого я казав, що за мною йде чоловік, який був ще до мене, був раніше від мене. Я не знав його, але я прийшов хрестити водою, щоб він з'явився Ізраїлеві. І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, мов голуб із неба, і який зостався на ньому. Я не знав його, але той, хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над ким побачиш Духа, що сходить і перебуває над ним, - той є тим, хто хрестить Духом Святим» Ів.2.29-33.

Проповідь Івана Хрестителя. Мр.1.7 – 8.

«І він проповідував, кажучи: Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця від узуття Його. Я христив вас водою, а Той вас христитиме Духом Святим». Мр.17 – 8.
Проповідь Івана Хрестителя мала великий вплив на юдеїв. Велика кількість народу приходили слухати його. Що було характерно для проповіді Івана Хрестителя?
1. Іван Хреститель жив так, як проповідував, і проповідував так, як жив.  Він жив не для того, щоб їсти, а їв для того, щоб жити. Важливо, щоб і наше християнське життя не відрізнялося від наших слів.
2. Найкращий вплив на людей має проповідь, звернена до свідомості і серця. Така проповідь добре сприймається слухачами, коли її виголошує людина, що має на це моральне право. В старозавітній період був такий час, коли чотириста років не було пророків в Ізраїлі. Юдеї бажали почути голос пророка і він пролунав в проповідях Івана Хрестителя.

Іван Хреститель. Мк.1.4 - 6

«Так Іван Хреститель був у пустині і проповідував хрещення - для покаяння на відпущення гріхів» Мр.1.4
Іван Хреститель - отанній з пророків Старого Завіту. Євангелист Лука описує історію його народження (Лк.1.5 -25)  Іван жив у пустині. Він бачив і розумів глибину гріха. Відрізняючись твердим характером, він нікого не боявся: ні народу, ні царів. Його відвертість була непохитною. Іван відрізнявся суровою впевненістю, яка впливала на людей.Ніхто з пророків з такою силою не виголошував слово покайтеся»! Іван бачив, що наблизилось Царство Боже і звіщав його людям. Все життя Івана було проповіддю. Він жив так, як проповідував.
Головною темою проповіді Івана було покаяння. Згідно Святого Письма, слово «покаяння» означає «внутрішнє навернення», «крутий поворот» Ішов своєю дорогою,віддалявся від Бога, але зробив різкий поворот, почав іти до Бога. Покаятися – означає змінити свій погляд, свої думки, щоб серце відвернулося від гріха і навернулось до Христа.

Приготуйте дорогу Господеві Мр.1.2-3.

«Як у пророка Ісаї написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує.  Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» Мрк.1.2  - 3.
«Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує». Ці слова взяті євангелістом з книги пророка Малахії. Згідно Дмитрія  Ростовського, Малахія народився в Софі. Своє імя (Ангел)він отримав від народу за чистоту життя, а також за видіння ангела і розмову з ним.
«Я», тобто сам Господь, посилає свого ангела - посланця, щоб звістити волю Бога на землі. Господь Ісус Христос відносить цю назву до Предтечі, Івана Хрестителя, і говорить: «Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» Мт11.10.
Життя і служіння Івана Хрестителядо найменших дрібниць  обявили пророки – Малахія і Ісая.
Служіння Івана було великим, але воно швидко закінчилося. Якби Євангеліє не говорило про пророка, ми б про нього нічого не знали. Сам Іван свідчив про відстань між ним і Ісусом Христом: «Я не гідний, схилившись, розв’язати ремінь сандалів Його» (Мк.1.7). Іван був тільки людиною, а Ісус Христос є істинним Богом. Він був покликаний приготувати дорогу для Господа.

Євангеліє від Марка1.1

«Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого».
Цими словами євангеліст Марко говорить, що це не початок Євангелія від Марка,але початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого. Марко починає розповідь подій життя Ісуса Христа не від Різдва, і не від народженні Івана Хрестителя; він починає з давніх пророків.
Слово «Євангеліє» з грецької означає  добра новина. Ісус Христос прийшов, щоб звістити людям Добру Новину.
1.Євангеліє  - це свідчення істини (Кол.1.5). До приходу Ісуса Христа люди могли тільки шукати істину. З приходом Ісуса Христа люди можуть ясно бачити, яким є Бог, більше не потрібно перебувати у темряві.
2.Євангеліє – це свідчення надії (Кол.1.23). В давньому світі панували песимістичні настрої. Прихід Спасителя приніс надію серед відчаю.
3. Євангеліє – це свідчення миру (Еф.6.15) Людина переживає роздвоєння особистості. У нашому житті перемішане добро і зло. Всі проблеми людини походять від того, що ми бажаємо і добра і гріха. Прихід Ісуса Христа поєднує роздвоєну особистість  в одну. В Ісусі людина отримує перемогу над своїм «я».