Господь потребує його. Мр.11.1-6.

І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.  Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.  І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.  А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?  Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

З одинадцятої глава починається опис страсного тижня Ісуса Христа. Євангелисти уділяють особливу увагу цьому періоду життя Ісуса Христа. Це говорить про те, що  первісна Церква цінувала смерть і воскресіння Ісуса Христа.  Події страсного тижня розпочалися вербною неділею, урочистим в’їздом  Спасителя в Єрусалим. У вербну неділю Ісус Христос повністю відкрився для народу. Життя Свого Сина в цьому світі Небесний Отець оточував простотою і завісою невідомості. Спочатку Його скривали Віфлеємські ясла, потім майстерня теслі в Назареті, пізніше – ім’я  Сина Чоловічого. Люди запитували один одного: «Хто Він?»
У вербну неділю своїм в’їздом в Єрусалим Ісус дав відповідь народу. Священик і ловити, жителі Єрусалиму і паломники з далеких країн зустріли очікуваного Месію - Спасителя.

По дорозі від Єрихону до Єрусалиму були два поселення: Витанія і Витфагія.  Витфагія – це передмістя Єрусалиму біля підніжжя Єлеонської гори.  Тут здійснилося одне із старозавітніх пророцтв: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці»Зах.9.9.
Все земне життя Ісус а Христа, від Вифлеєму до Голгофи, осяяне світлом старозавітніх пророцтв. Христос є центральною темою Нового і Старого Завіту. Господь раніше відвідував Витфагію. В цьому поселенні теж були посіяні зерна Божого Слова. Посів приніс свої плоди. Принаймі одна родина віддала Йому свої серця, а з серцем і все інше, чим могли послужити.
Що це за родина? Нам не відомі їхні імена, але ми знаємо, що вони були друзями Христа. У них був молодий осел. Коли ці друзі почули, що Господь близько, вони з радістю віддали осла своєму учителю і другу, який входив у Єрусалим.
Поглянемо на своє життя: що ми можемо віддати нашому Спасителю? Чого Він просить у нас? Чи є у нас ця радісна готовність віддати Господу все. Що потрібно для Його слави?
Будемо пам’ятати, що отримаємо в замін щось більше, ніж віддали Йому!