Безплідна смоковниця. Мр.11.12-14; 20-21

 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.  І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.  І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.  А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня. І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!

Ніч після урочистого вїзду в Єрусалим Ісус Христос провів у  Вифанії. Можливо в домі Лазаря.  Вранці Ісус вийшов з Вифанії і у дорозі зголоднів.Ідучи дорогою, Христос помітив смоковницю. Наблизившись до дерева, Ісус став шукати на ньому плодів. Розкішне листя обіцяло добрі плоди. Але не знайшов їх. Н а дереві не було жодного плоду. Навіть неспілого.

«І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.»  В безпдідному дереві Він бачив символ Єрусалиму. Зовні дерево виглядало корисним,  а насправді – безплідним.  Ісус Христос шукав плодів. Він хоче, щою ми були родучими деревами в Його саді.
Що потрібно для цього? Давид говорить в псалмах:  «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!» Пс.1.1-3.

Дерево без плодів – це зовнішня набожність, яка була великою бідою старозавітнього народу. Величний храм, жертвоприношення, фарисеї і садукеї – хранителі закону. Але все це – тільки листя.  Недарма Ісус Звертався до провідників народу: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати»Мт.23.23.

І в сучасних християн буває дуже мало віри, надії і любові. Ми приймаємо участь у богослужіннях, а не свідчим любов дома. Великою спокусою для світу є ті з нас, які  називають себе християнами, а живуть наче язичники.
 Кого можна назвати справжніми християнами? На це запитання Господь відповів: «По плодах їхніх пізнаєте їх» (М.7.16). Богу не потрібне листя, Його не задовольняє поверхове християнство.

Християнство без боголюбивого християнського життя завдає великої шкоди Церкві. Визнання віри без відповідної поведінки і  вчинків приречене на загибель.

Ісус Христос шукав плодів. Він хоче бачити добрі плоди і в нашому житті. «Отож, учиніть гідний плід покаяння!»Мт.3.8. Покаятись – означає зупинитися на широкій дорозі і ступити на вузьку стежку спасіння. «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» Мр.1.15. Покаятись – це радикально змінити своє відношення до Бога і до гріха. 

Ісус Христос засудив дерево за те, що воно не виконало свого призначення- приносити плід. Так чинить кожен садівник. Цим прикладом Ісус хітів сказати, що для кожного народу і для кожної людини в Господа є свій план. І Божий суд очікує кожного, хто не виконує свого призначення. Нажаль, багато християн не вважають бездіяльність важким гріхом. Багато з нас задоволені тим, що не роблять чогось відверто поганого.

На Божому суді людина відповість за використання своїх можливостей. Як би хотілося, щоб кожному  і нас Господь сказав «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!»Мт.25.11.