Син Людський – владика суботи. Мр.2.23 -28.

Як переходив він у суботу через засіяні ниви, Його учні почали на ходу зривати колоски. А фарисеї казали Йому: Поглянь-но, що вони роблять у суботу те, чого не слід? А він каже їм: Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, маючи потребу, бо ж зголоднів сам і ті, що були з ним? Як увійшов до Божого дому - за архиєрея Авіятара - і з'їв хліби принесення, що їх не можна було їсти нікому, крім священиків, і дав тим, що були з ним?  І сказав їм: Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи, тому Син Людський є владикою і суботи. (Мар.2:23-28)Ісус Христос в своїх проповідях виступав проти правил і звичаїв встановлених книжниками. Коли Він з учнями проходили в суботу по полю, засіяному хлібом, учні зривали колоски, розтирали в руках і їли. Все відбувалося в суботу,  а субота була захищена тисячами норм і правил. На думку фарисеїв, вчинок учнів порушував суботу. Вони, мабуть, очікували, що Христос зупинить своїх учнів, але Він відповів їм цитуючи випадок, описаний в Святому Письмі:
 «І встав Давид і пішов, і Йонатан ввійшов до міста. І приходить Давид до Номви до Авімелеха священика. І Авімелех здивувався приходом його і сказав йому: Що це, що ти сам і нікого (немає) з тобою? І сказав Давид священикові: Цар заповів мені сьогодні слово і сказав мені: Хай ніхто не знає справи задля якої я тебе посилаю і про яку я тобі заповів. І слугам заповів я (бути) на місці, що зветься Божа віра, Феллані Алемоні. І тепер якщо є у тебе під рукою пять хлібів, дай мені до рук, що знайдеш. І відповів священик Давидові і сказав: Немає звичайних хлібів у мене в руках, бо є лиш святі хліби, якщо слуги оберігалися від жінки то їстимуть. І відповів Давид священикові і сказав йому: Але ми оберігалися жінок вчера і третого дня; коли я виходив в дорогу всі слуги були чисті. І ця дорога нечиста, тому сьогодні овятиться через мою зброю»(1Цар.21:1-6). Ісус Христос показав фарисеям, що і в Писанні є приклад того, що людська потреба стоїть вище законів.
Лише євангеліст Марко наводить слова Ісуса Христа  про те, що «субота для людини, а не людина для суботи». Христос визнавав закон Старого Завіту, і виконував його (Гал.4.4), і вчив учнів виконувати вимоги закону (Мт.23.3).
Закон даний для допомоги людині. Суботу Господь встановив для людей, щоб вони мали час для задоволення духовних потреб, а також для відпочинку: шість день працювати, а сьомий день відпочивати, роздумувати і молитися. Це дуже розумно.  Зберігаючи день відпочинку, люди як би визнавали: «Ти більше, ніж землероб,ремісник чи пастух. Ти – людина. В тебе є час подумати про мету життя, про Бога, про рідних, про майбутнє життя». Цього не розуміли фарисеї. Вони буквально виконували приписи раввинів, забуваючи основний зміст дня відпочинку. Ісус Христос вважав, що і суботу потрібно робити добро. Людина не повинна бути рабом суботи, бо субота існує для покращення життя. Син Людський – «владика суботи». Уже в часи Одкровення Івана християни говорили називали день воскресіння «днем Господнім» (От.1.10). Вже в цей час святкування неділі було прийнятим у Сирії і Малій Азії. Для молитви можна вибирати будь яке місце (Ів.4.21) і будь який час (Рим.14.5-6).
Ми святкуємо недільний день, бо з цим днем пов’язане велика духовна подія: воскресіння Ісуса Христа і прихід Святого Духа. Будемо правильна проводити цей день, бо він створений для нас.