Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? (Мар.8:35,36)
Є речі, які можуть бути загублені, якщо їх берегти, і збережені. Якщо їх використовувати. Це таланти і здібності людини. Використовуючи, людина вдосконалює і розвиває їх. А якщо не застосовує їх, то вкінці втратить їх.
Це стосується і всього життя людини. Історія зберігає імена багатьох людей, які віддали дочасне життя, але здобули життя вічне.
Бог дав нам життя, щоб ми використовували його, а не зберігали. Якщо жити, постіно думаючи про свою вигоду, зручності. Безпеку, якщо будемо турбуватися тільки про себе. – ми даремно загубимо своє життя. Але якщо ми живемо для других, забуваючи про власне здоров'я, час, майно і зручності, в бажанні зробити щось для Ісуса Христа і для людей, за яких помер Христос, - ми здобуваємо життя вічне.
Що, якби всі люди хотіли одного – спокійно залишатися в домі? Що, якби кожна жінка, знаючи про муки пологів, відмовилася мати дитину? А якби усі люди витрачали все виключно для себе? Зміст життя полягає в тому, щоб не берегти його, але використовувати. Правда, на цій дорозі людина зустрічає втому і виснаження; але краще кожен день горіти, ніж покритися іржою, бо це дорога до щастя і до Бога.
В день Свого другого приходу Ісус Христос скаже: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя»(Матв.25:34-46).
«Хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже». Кожна людська душа є особливим шедевром Творця. Душа належить вічності. В світі не має нічого ціннішого душі. Навіть цілий світ не зрівняється з вартістю однієї душі.
Ісус Христос застерігав. Що людина може втратити свою душу. Тобто втратити можливість перебувати у вічних оселях неба. «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» Даремно було б набути все золото світу ціною життя, бо той хто набуде, не зможе користуватися ним. Так само даремним є влада над світом ціною душі.
Хто поступається власним сумлінням, честю, вірою, Любов’ю за славу і задоволення, - міняє вічність на дочасність. Але Біблія говорить: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!»(1Iван.2:17).
Будемо жити і служити Господу і людям так, щоб перебувати у вічних оселях неба з Ісусом Христом, нашим Спасителем!
Є речі, які можуть бути загублені, якщо їх берегти, і збережені. Якщо їх використовувати. Це таланти і здібності людини. Використовуючи, людина вдосконалює і розвиває їх. А якщо не застосовує їх, то вкінці втратить їх.
Це стосується і всього життя людини. Історія зберігає імена багатьох людей, які віддали дочасне життя, але здобули життя вічне.
Бог дав нам життя, щоб ми використовували його, а не зберігали. Якщо жити, постіно думаючи про свою вигоду, зручності. Безпеку, якщо будемо турбуватися тільки про себе. – ми даремно загубимо своє життя. Але якщо ми живемо для других, забуваючи про власне здоров'я, час, майно і зручності, в бажанні зробити щось для Ісуса Христа і для людей, за яких помер Христос, - ми здобуваємо життя вічне.
Що, якби всі люди хотіли одного – спокійно залишатися в домі? Що, якби кожна жінка, знаючи про муки пологів, відмовилася мати дитину? А якби усі люди витрачали все виключно для себе? Зміст життя полягає в тому, щоб не берегти його, але використовувати. Правда, на цій дорозі людина зустрічає втому і виснаження; але краще кожен день горіти, ніж покритися іржою, бо це дорога до щастя і до Бога.
В день Свого другого приходу Ісус Христос скаже: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя»(Матв.25:34-46).
«Хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже». Кожна людська душа є особливим шедевром Творця. Душа належить вічності. В світі не має нічого ціннішого душі. Навіть цілий світ не зрівняється з вартістю однієї душі.
Ісус Христос застерігав. Що людина може втратити свою душу. Тобто втратити можливість перебувати у вічних оселях неба. «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» Даремно було б набути все золото світу ціною життя, бо той хто набуде, не зможе користуватися ним. Так само даремним є влада над світом ціною душі.
Хто поступається власним сумлінням, честю, вірою, Любов’ю за славу і задоволення, - міняє вічність на дочасність. Але Біблія говорить: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!»(1Iван.2:17).
Будемо жити і служити Господу і людям так, щоб перебувати у вічних оселях неба з Ісусом Христом, нашим Спасителем!
Немає коментарів:
Дописати коментар