Стережіться розчини. Мр.8.14-21

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.  А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової! Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.  А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?  Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,  коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.  А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім. сказав Він до них: Ви ще не розумієте?. Мр.8.14-21.
Переправа на другий бік Галилейського озера була для учнів настільки  несподіваною, що вони навіть забули взяти з собою хліба. Їх турбувала подорож, а Ісус думав про зовсім інше.
Для юдеїв закваска символізувала зло. Розчина - це шматок тіста з минулого разу, в якому вже почалися процеси бродіння. Юдеї прирівнювали бродіння до гниття.  Інколи вони застосовували слово «розчина» у значенні гріха. Слова Ісуса Христа мали значення: «Стережіться впливу фарисеїв і Ірода. Не йдіть дорогою фарисеїв і Ірода». Який зв'язок між фарисеями та Іродом?

Наука, або «розчина» фарисеїв уявляла Месію з атрибутами чудес, знаме6нь, національним тріумфом та політичним піклуванням. Зовнішні речі для них були важливіші духовного змісту. Їхню розчину Ісус Христос показав детально у Євангелії від Матвія: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!  Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!  Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас! … Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!  Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!  Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!  Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!  Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам'ятники,  та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.  Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.  Доповніть і ви міру провини ваших батьків!»Мт.13-15,23-35.
Слова «розчина Іродова» означають світські погляди. Віру Ірод використовував тільки для вигоди і кар’єри.
Погляди фарисеїв та іродіян були небезпечні для віри учнів. Ці гріхи діють тихо та непомітно, як розчина. Ніхто не захищений від цієї небезпеки.  
Ісус Христос дорікав своїм учням за нерозуміння. Після нагодування Господом чотирьох тисяч можна було очікувати, що їх думки будуть зосереджені на головному. Але замість того вони заняті дрібними турботами. Турботи, як непосильний тягар пригинають людину до землі. Вони завжди заступають сьогоднішнє сонце вчорашніми хмарами.  Біблія говорить: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!»(1Петр.5:7).
«Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. Він змученому дає силу, а безсилому міць. І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!»Іс.40.28-31». Будемо завжди, в будь яких обставинах, довіряти Ісусу Христу!