Що оскверняє людину. Мр.7.9-23

І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.  Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів, то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите».
В розмові з книжниками і фарисеями Господь вказав, що сліпе дотримання «передань старших» може стати порушенням Божого закону. Ісус зробив несподівану заяву. Він сказав, що ніщо, що входить в людину не може її осквернити, тому що потрапляє в тіло, яке саме очищується звичайним фізичним шляхом. Жоден ортодоксальний юдей так не думав. В одинадцятій главі книги Левіт наведено перелік тварин, яких не можна використовувати для їжі. «Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює». Цими словами Ісус Христос сказав, що речі самі по собі не можуть бути чистими, або нечистими в релігійному значенні.

А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запитали в Нього про притчу. І Він їм відказав: «Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить із зовні в людину, не може опоганити її? Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу».  Господь кількома словами пояснив, що тільки люди можуть бути дійсно нечистими. Оскверняються вони через свої гріховні вчинки, які народжуються в серці. Це була нова, несподівана думка!

Далі Ісус Христос сказав: «Що з людини виходить, те людину опоганює.  Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, перелюби, розпуста, крадіж, душогубства,  здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину». Розважимо над кожним, названим Христом гріхом, який походить від серця і оскверняє людину.
Лихі думки. Кожен гріховний вчинок випереджує зла думка, акт внутрішньої оцінки і вибору. Ісус Христос починає від лихих думок, які лежать в основі лихих вчинків.  Потрібно гасити іскру, поки вона не перетворилася у вогонь, і відкидати злі думки, поки вони ще малі.
Перелюб. Порушення подружньої вірності, поза шлюбні зв’язки.  Ісус Христос, Який у своєму милосерді спас жінку, «в перелюбі схоплену», не оправдовує гріх. Апостол  Павло говорить, що перелюбники не наслідують Царства Божого (1Кор.6.9). Ісус говорить:  « Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм»(Мт.5:27-28).
Розпуста. Тобто усі гріхи і пороки у статевому житті. Пророк Осія говорить:  «На верховинах гірських вони жертви приносять, і кадять на взгір'ях під дубом, і тополею та теребінтом, бо хороша їхня тінь, тому ваші дочки блудливими стали, а ваші невістки вчиняють перелюб. Та не покараю ще ваших дочок, що вони блудодіють, та ваших невісток, що чинять перелюб, як відходять вони з блудодійками і жертви приносять з розпусницями. А народ без знання загибає!»(Ос.4.13-14). В книзі Об’явлення: «Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! 15 А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду»(Об.22.14-15). 
Убивства. Тобто насильне, злочинне відібрання життя. Вбивство починається з байдужості. Любов протилежна вбивству. Біблія говорить: «Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б»(1Iван.3:15).
Крадіж – привласнення собі чужої власності. Здирство – гріховне бажання мати ще більше, схильність бажати і брати те, що належить другим. Здирство – це теж і хабарництво.
Лукавство  - бажання чинити зло, шкоду, задоволення у нещасті інших, важкість характеру. Підступ – підле віроломство, троянський кінь.
Безстидство. В грецькому оригінал і- стан душі, яка не визнає жодних обмежень, робить, що хоче. Людина позбавлена пристойності і сорому.
Заздрісне око. Це заздрісний погляд на інших. Заздрість є причиною великого зла. Проникаючи в душу вона заколисує совість. Серце заздрісного наповнене  обуренням, а язик вимовляє звинувачення. Заздрість – це пухлина душі  «Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!»(Як.3:16).
Богозневага. Це зневага Бога, відречення. Ознака людського безчестя, протилежність до поклоніння і слави, якими люди повинні служити Богу.
Гордість – ставити себе вище за інших. Людина може виглядати скромною, але гордою в серці. Інколи гордість стає явною.  Гордість називають причиною усіх гріхів. «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать»(Як.4.6). Гордість – це вираження самолюбства в найогиднішій формі.
Безумство. Мається на увазі не брак розуму, а моральне безумство. Людина сама обирає такий стан розуму.

Ісус  Христос навів перелік рис, які походять із серця людини. Стає страшно, коли задуматись над ними. Це заклик Господа чесно і уважно поглянути в своє серце. З молитвою, щоб Господь оберігав нас від усіх цих гріхів.