І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби
зберегти своє передання. Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою,
та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері:
Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів, то вже вільно йому не робити нічого для батька
чи матері, порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І
багато такого ви іншого робите. Мр.7.9.13
В розмові Ісус Христос сказав книжникам і фарисеям: «Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання?» Ці передання часто були дуже дивними. Господь через Мойсея заповідав віддавати шану батькам. «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!»(Вих.20:12); «Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі»(Повт.5:16).
Слово «корван» означало «дар Богу» і використовувалося для означення того, що спеціально присвячене Богу. Все, що називалося «корван» було ніби покладене на вівтар, вилучене із звичайного користування. Хто бажав частину свого майна посвятити Богу, оголошував їх «корван», і після цього це майно, або кошти вже ніколи не могли бути використані для звичайної, світської цілі.
Люди, а особливо діти, інколи зловживали цим словом, щоб не допомагати батькам.Коли батьки зверталися за допомогою, діти могли сказати: «Вибач, але я все посвятив Богу і не можу допомогти». Тобто, складена обітниця була виправданням, щоб не допомагати потребуючим батькам. Обітниця, яку підтримували книжники і фарисеї приводила до порушення Божої заповіді.
Ісус Христос був проти системи, яка ставила норми і правила вище потреб людини. Божа заповідь вважала найвищою любов; заповідь законників – норми і правила. Господь навчав, що будь яке правило, що забороняє допомагати ближньому, суперечить закону Божому. Бог ніколи не схвалює того, що заважає любити батьків і допомагати людям.
Біблія говорить про дітей: «Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його. Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток. Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість. Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює» Пр.10.1; 29.3; 17.25; 19.26).
Бог передбачив нагороду за пошану і покарання за зневагу батьків. Про пошану батьків апостол Павло говорить, що це перша заповідь з обіцянкою нагороди.
Невдячних синів і дочок Бог часто карав невдячністю їхніх дітей. Як ми відносимось до своїх батьків, так і наші діти будуть поступати з нами.
Діти повинні виявляти вдячність батькам, від яких отримали життя, навчання , виховання… Вдячність полягає в тому, щоб: допомагати в потребах; коли не мають засобів- годувати і одягати; в старості, хворобі та інших випадках розуміти і пробачати їхні немочі, як вчинили Сим і Яфет, сини Ноя (Бут.9.23).
Діти, будьте гідні свого покликання! Шануйте своїх батьків та матерів, що продовжилися ваші дні на землі, яку Господь Бог дав вам. «Шануй батька та матір твою» - це перша заповідь з обітницею: «Добре тобі буде і довго проживеш на землі».
Ісус Христос викрив лицемірність книжників та фарисеїв. З усіма своїми правилами вони були подібні до гробів побілених. Одним з прикладів показної праведності і внутрішнього лицемірності книжників і фарисеїв було те, що вони в дні Пасхи не побоялися кричати Пилату: «Розіпни Його!», але вважали за гріх увійти у двір язичника Пилата, щоб не осквернитися! (Ів.18.28). Молімося, щоб Господь захистив нас, християн, від такої лицемірності!
В розмові Ісус Христос сказав книжникам і фарисеям: «Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання?» Ці передання часто були дуже дивними. Господь через Мойсея заповідав віддавати шану батькам. «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!»(Вих.20:12); «Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі»(Повт.5:16).
Слово «корван» означало «дар Богу» і використовувалося для означення того, що спеціально присвячене Богу. Все, що називалося «корван» було ніби покладене на вівтар, вилучене із звичайного користування. Хто бажав частину свого майна посвятити Богу, оголошував їх «корван», і після цього це майно, або кошти вже ніколи не могли бути використані для звичайної, світської цілі.
Люди, а особливо діти, інколи зловживали цим словом, щоб не допомагати батькам.Коли батьки зверталися за допомогою, діти могли сказати: «Вибач, але я все посвятив Богу і не можу допомогти». Тобто, складена обітниця була виправданням, щоб не допомагати потребуючим батькам. Обітниця, яку підтримували книжники і фарисеї приводила до порушення Божої заповіді.
Ісус Христос був проти системи, яка ставила норми і правила вище потреб людини. Божа заповідь вважала найвищою любов; заповідь законників – норми і правила. Господь навчав, що будь яке правило, що забороняє допомагати ближньому, суперечить закону Божому. Бог ніколи не схвалює того, що заважає любити батьків і допомагати людям.
Біблія говорить про дітей: «Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його. Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток. Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість. Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює» Пр.10.1; 29.3; 17.25; 19.26).
Бог передбачив нагороду за пошану і покарання за зневагу батьків. Про пошану батьків апостол Павло говорить, що це перша заповідь з обіцянкою нагороди.
Невдячних синів і дочок Бог часто карав невдячністю їхніх дітей. Як ми відносимось до своїх батьків, так і наші діти будуть поступати з нами.
Діти повинні виявляти вдячність батькам, від яких отримали життя, навчання , виховання… Вдячність полягає в тому, щоб: допомагати в потребах; коли не мають засобів- годувати і одягати; в старості, хворобі та інших випадках розуміти і пробачати їхні немочі, як вчинили Сим і Яфет, сини Ноя (Бут.9.23).
Діти, будьте гідні свого покликання! Шануйте своїх батьків та матерів, що продовжилися ваші дні на землі, яку Господь Бог дав вам. «Шануй батька та матір твою» - це перша заповідь з обітницею: «Добре тобі буде і довго проживеш на землі».
Ісус Христос викрив лицемірність книжників та фарисеїв. З усіма своїми правилами вони були подібні до гробів побілених. Одним з прикладів показної праведності і внутрішнього лицемірності книжників і фарисеїв було те, що вони в дні Пасхи не побоялися кричати Пилату: «Розіпни Його!», але вважали за гріх увійти у двір язичника Пилата, щоб не осквернитися! (Ів.18.28). Молімося, щоб Господь захистив нас, християн, від такої лицемірності!
Немає коментарів:
Дописати коментар