Просьба жінки. Мр.7.24-30.

І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись. Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав. А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!  А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...  І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!  А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

В Євангелії від Марка, починаючи з Мр.7.24. описується нова і важлива грань діяльності Ісуса Христа. Ісус переходить з Галилеї в північні області країни: «Звідти пішов у землю тирську й сидонську». Тир і Сидон- древні і багаті фінікійські міста. Прийшовши в околиці Тиру й Сидону Ісус увійшов в дім. Господь хотів залишитися невпізнаним для народу, «та не міг утаїтись». Ці короткі слова залишаються актуальними протягом століть. Ісусу не можна сховатися. Як тільки Він входить у якийсь дім, - люди взнають про це. Першим домом Христа в цьому світі була стайня у Вифлеємі. Вже в першу ніч пастухи прийшли поклонитися Йому.
Як тільки Ісус Христос входить в серце людини, то люди взнають про це. Християнин не може і не повинен скривати, що в його серці живе Христос.
Так і жінка одна, почувши про Ісуса «прийшла, та й припала до ніг Йому».  Вона була гречанка, з фінікійців, що проживали в Сирії, для юдеїв – язичниця. Бог дав їй велику материнську любов, яка примушувала її шукати допомоги. Вона вірила, що тільки Ісус може їй допомогти, і тому вирішила не відступати перед труднощами.
Сирофінікіянка прийшла до Ісуса через своє скорботу: її дочка була важко хворою. Вона кликала до Ісуса і просила «щоб із дочки її демона вигнав».Ми не знаємо, як вона прийшла до віри в Ісуса Христа, можливо до неї дійшла слава про вчинки Спасителя.
Згідно звичаїв,вона не мала права прийти туди, де перебував Ісус. Для хананеїв землі Ізраїля були закриті.  Але Ісус прийшов туди, де перебувала вона.
Як дивно Ісус виявляє свою любов. Вона кличе і просить. а Він мовчить. Потім сурово відповідає: «Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам. А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...»  Яка чудова відповідь, яка краса душі у цих словах! В скорботі кристалізувався цей діамант. Яка велика покора сиро фінікійки: вона не ображається на слова Ісуса.! Вона з дитинства знає як юдеї називають її народ., знає своє попереднє життя в язичництві.  Як взнати чи ми покірні? По нашому відношенні до образливих для нас слів.
Жінка просить в Ісуса якщо не хліба, то хоча б кришок. Що падають зі столу панів, тобто юдеїв. Цими словами вона сказала Ісусу: «Якщо Ти посланий  до овець Божого народу, то дай мені хоч крихту Твоєї любові». Вона вірить, що цього буде достатньо, щоб зцілити її дочку.
«Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок». Христос побачив і похвалив віру жінки, Він сказав їй: «За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!»  Жінка отримала те, що просила. «А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї». Дорога до її радості пролягала через покору, молитву і віру. Дорога до зцілення наших болів фізичних і духовних теж проходить через покору, молитву і віру. Будемо завжди вдячні Господу за Його любов, прощення і за зцілення наших фізичних і духовних недуг.