Легати Христа. Мр.6.7-13.

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами. І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.  А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому! І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. 13 І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і оздоровляли» (Мар.6:7-13).

Посилання апостолів на для проповіді відбулося тоді, коли Назарет не прийняв проповідь Ісуса Христа. Цю подію можна вважати новим пунктом в житті Спасителя.  До цього часу Ісус Христос сам проповідував перед народом. Тепер Він став посилати своїх учнів з проповіддю.  До цього часу апостоли були з Ісусом, чули Його слова і бачили Його вчинки. Тепер їм самим належало іти і проповідувати, звіщати Боже Царство. Господь знав, що Його час земного життя закінчується, тому готував учнів для продовження місії. Кожний, хто хоче працювати для Божого Царства, повинен перебувати у спілкуванні з Христом і вчитися у Нього.

«І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, а ходити в сандалях, і двох убрань не носити». Гостинність на Сході завжди була священним обов’язком. Апостоли були послані Ісусом Христом до юдеїв, у яких був звичай турбуватися про своїх вчителів, тому Христос заповідав не брати нічого з собою. Але такого звичаю не було в язичників.

Коли учні були послані до язичників, то їм було дозволено взяти з собою засоби речі і засоби першої необхідності.
Заповіданий Господом дух скромності залишається актуальним для всіх служителів  Христа. Зазвичай, віруючі люди забезпечують потреби тих, хто звіщає їм вістку спасіння. Апостол Павло пише: «Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії»(1Кор.9:14).
Далі Ісус Христос говорить: «А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них». Жест обрушення пороху міг мати два значення: що апостоли нічого від них не взяли і що вони вільні від засуду тих, які відмовилися прийняти Євангелію.
Життя і час неодноразово доводили, що кожна людина отримує можливість почути істину, але пізніше цієї можливості може не бути. Кажуть, три речі не можна повернути назад: сказане слово, випущену стрілу і втрачену можливість.
І в кінці Ісус Христос говорить: «Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому».  Содом і Гомора являються символами гріха. Перед знищенням вони теж не прийняли Божих посланців. Але у Содома і Гомори не було можливості прийняти, або відкинути вістку про Ісуса Христа. Ось чому, їм в останній день буде легше ніж тим, хто свідомо відмовився від прийняти Добру Новину про Ісуса Христа. Тому Біблія говорить: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте,  не робіть затверділими ваших сердець» Євр.3.7-8.  «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!»2Кор.6.2.
Нехай у наших серцях буде місце для Ісуса Христа сьогодні, зараз!

Учні пішли проповідувати Євангелію з особливою ревністю. Господь знав, що в Галилеї є люди, які очікують Божого Царства. Завданням учнів було знайти їх. Господь не чекав, коли ці люди самі прийдуть до Нього, але, будучи добрим Пастирем, пішов шукати їх.
Що несли людям посланці Христа? 
1.Вони несли людям не свою думку, а правду і слова Ісуса Христа. Вони несли людям вістку про Месію, Спасителя світу, вістку про Ісуса Христа. Ісус Христос є основою усіх Божих благословен для людини. Він єдина дорога від землі до неба.
2. Апостоли несли заклик до покаяння, що означає переміна, повернення. Покаяння, це відвернення від гріха. Покаяння – це переміні серця і переміна життя. З покаянням пов’язана зміні напрямку, пріоритетів життя.
3. Апостоли несли прощення і милосердя Ісуса Христа. Вони несли зцілення і звільненні бідним, які були одержимі бісами.
Діяльна участь в житті ближніх,дозволяє християнам вже тут, на землі, пережити обітницю Господа: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мт.5.7).