Ісус в Назареті. Мр.6.1 - 6

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.  Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?  Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...  А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.  І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав. (Мр.6.1-6).
Це була друга подорож в рідне місто. Господь дарував Назарету ще одну можливість для покаяння і віри в Нього як Месію. В розповіді євангеліста Марка можемо віднайти багато важливих уроків.
Жителі Назарету зневажали Ісуса, пам’ятаючи, що Він був теслею, робітником. Для нас у цьому – Його слава. Прийшовши на землю, Він не претендував на особливий статус, обравши для себе звичайне життя із звичайною працею.
Після проповіді, у жителів Назарету були запитання до Ісуса: «Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?»
1. «Звідки в Нього оце?» В проповіді Христа було те,чого не було у мові других. Ісус Христос проповідував Євангеліє, яке може перемінити життя людини. Воно дає зміст життя, без нього життя – тільки існування. «Без науки Ісуса Христа світ став би пеклом», - говорив Б.Паскаль.

2. «Що за мудрість, що дана Йому?»  Тільки Ісус Христос дав нам правдиву науку про Бога. Як Бог дивиться на нас і як відноситься до нас – грішних людей. Бог далекий і грізний, невидимий і страшний був явлений у Христі як Бог близький, - як люблячий Небесний Отець. Наукою і життям Христос відкрив Бога прощаю чого і спасаючого.
3. «І що за чуда, що стаються руками Його?»  Ісус Христос своїми чудами доказував, що у Ньому самім, прийшло царство Месії, сповіщене пророками (Мт.11.4). Ними Він звертав увагу на себе і на Добру Новину, яку проповідував. Господь Ісус своїми чудами завжди підтверджував Свою місію і Своє Божество.
Всі запитання були цілком логічними. Погано тільки, що не прозвучало останнє, логічне запитання: «Що нам робити?» Вони не уявляли, що через Ісуса Христа з ними розмовляв сам Бог. Здивування привело їх не до віри, а до злоби і заздрості. Це стається завжди, коли люди не можуть знайти правильної відповіді на свої запитання.
Таємниця сили і величі Ісуса Христа так і залишилася не зрозумілою для жителів Назарету. Вона залишається незрозумілою і сьогодні для тих, хто не хоче повірити в Його Божество. Тільки християнська віри бачить в Ісусі Христі Сина Людського, Сина Божого і сущого над всіма Бога.
Проповідь Христа доступна для тих, хто з апостолом Петром може сказати: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного»Ів6.68. А значення і сила Його чудес відкриваються тим, хто говорить разом з Фомою: «Господь мій і Бог мій» Ів.20.28.
Поведінка жителів Назарету була такою дивною, що «Він дивувавсь їх невірству». В такому оточенні важко проповідувати.  Успіх проповіді, більше, ніж наполовину, залежить від тих, хто слухає.
Але все таки у Назареті були і ті, кому Ісус зміг допомогти. Це були хворі, які не підтримували настрій юрби. Їм було не легко, але вони прийшли до Ісуса Христа. Господь завжди мав і буде мати вірних Йому людей, яким Він говорить: «Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство»(Лук.12:32).
«Ходив Він по селах навкруг та навчав». Тому і ми будемо ревними проповідниками Христового Євангелія.