Вигнання легіону бісів. Мр.5.1-13

І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської. І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого. Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його, бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його. І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння... А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому, і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини! І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Ле?іон мені ймення багато бо нас. І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.  І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...(Мар.5:1-14)
Після втихомирення бурі Ісус Христос відплив у човні до східного берега Галилейського озера. В Галилеї була місцевість, де темрява була густішою, ніж в самій Галилеї. Ісус Христос прибув з учнями в цю особливо темну місцевість, щоб явити світло.
Марко, змальовуючи чоловіка, що був опанований силами зла, показує його жалюгідний стан. Цей чоловік народився не таким, зло проникло в його життя і призвело до руїни. Чоловік, який міг бути храмом Святого Духа, перетворився в оселю для сил зла.
Руїни домів являють собою сумну картину, але зруйноване людське життя – це набагато трагічніше. Відхід людини від Божих доріг приносить з собою біду.
Нещасний чоловік був ворогом самому собі. Він не мав спокою ні вдень ні вночі: « Перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння». Його життя перетворилося на самознищення. Новий Завіт бачить в грісі ту силу, яка перетворює людей у ворога самому собі.
Існують бурі, страшніші від морських. Вони відбуваються в людських душах. Ту, в Гадарі, Ісуса зустрів біснуватий. Хоча Матвій говорить прог двох біснуватих, а Марко про одного, в цьому не має протиріччя, оскільки із двох біснуватих, тільки один став учнем Христа і свідчив про Нього в країні Гадаринській.
Він жив у гробах - печерах, був дуже буйним, бився об каміння – був весь у ранах, був пострахом для жителів околиць. Ось що робить диявол з людьми, руйнуючи в них Божий образ, коли вони віддаються йому на служіння.
Побачивши Ісуса біснуватий закричав: «Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!» Бісів чекає справедливий суд Божий, тому біснувати докоряє, що Господь до дня судного прийшов мучити їх (бісів). Цьому нещасному ніхто не міг допомогти. Але допомога прийшла: перед ним стояв Спаситель світу і біснуватий припав до Його ніг. Ісус Христос бачив, що цей чоловік став прибіжи щем зла, а Він створив людину для добрих вчинків,щоб вчинити його храмом Святого Духа. Ісус Христос наказує силам зла залишити біснуватого.
«Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.  І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі».  В Гадаринській землі бушували і інші бурі в душах людей: вони відійшли від Божих постанов і стали відступниками серед Божого народу.
 Ми не читаємо в Євангелії про біснуватих у Юдеї, тому, що там серця людей були зайняті якщо не Ісусом Христом, то бажанням виконання закону, а в Галилеї було багато порожніх сердець і тому багато біснуватих.
Якщо наше серце не наповнене Ісусом Христом, то гріх знайде там місце для себе. Але, якщо серце зайняте Ісусом Христом, то там не має місця для нечистого духа і гріху там теж важко оселитися. Там, де перебуває Ісус Христос – не має місця для диявола. Тому дамо в наших серцях більше місця для Ісуса Христа.