Притча про насіння. Мар.4:26-29

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. (Мар.4:26-30)В притчі про насіння Ісус Христос виявляє важливі істини.
1. Працівник може виконувати тільки частину праці, яка потрібна для росту і дозрівання насіння.  Ця робота в основному пов’язана з початком і закінченням рросту. Людські руки потрібні для підготовки грунту і для посіву. Потім є час, коли землероб не може робити чогось суттєвого для росту насіння. Коли закінчується час росту і насіння дозріває, знову починається праця землероба. Наступає час збору урожаю.
Подібно, значення праці людини в Царстві Божому одночасно важливе і обмежене. Наша справа – свідчити, проповідувати про Ісуса Христа, але потім цілковито і повністю ми повинні довіряти Богу, оскільки процес росту Господнього насіння в людських серцях – не в нашій владі. Наш обов’язок – проповідувати Слово Боже, і ми повинні турбуватися тільки про те, щоб насіння було чисте і посів вчасним.

А подальший ріст відбувається «не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот «(Зах.4.6).
2. Проповідники Доброї Новини, що сіють зерна віри, не можуть знати як ці зерна перетворюються у колоски, які з часом будуть зібрані в Царстві Божому. Ми всі повинні з покорою визнати, що ріст насіння залежить від Бога. Ми, християни, поступаємо не правильно, якщо після посіву Слова Божого хвилюємось і думаємо, що все залежить від нас, а не від Бога. Духовний ріст так само потрібний для віруючого, як ріст для насіння. Щоб духовно зростати, необхідно перебувати в молитві, вивченні Божого Слова, приймати Святі Таїнства, регулярно відвідувати Церкву, бути живим і діяльним християнином.
3. В Царстві Божому. Як і в природі, ми повинні очікувати наслідків своєї праці. «Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній»(Як.5:7).  Сам Ісус Христос чекав плоду свого посіву. Цим часом стала Пятидесятниця, яка принесла перші плоди посіву Спасителя.
4.Ісус Христос сказав, що землероб не знає, як відбувається ріст. Землероб, посіявши, іде з поля, але там залишається Хтось, Хто ніколи не покидає його. Під його опікою відбувається ріст зерна. Подібно і житті духовному.Служба в церкві закінчується, замовкає проповідь і затихає спів. Люди розходяться, але залишається Хтось, Хто продовжує свою працю в серцях людей.
5. «Коли плід доспіє», то знову починається праця землероба – час жнив. Час духовного розвитку християнина теж прийде до кінця – часу Божого суду. Ми повинні готуватися до зустрічі з нашим Спасителем за порогом смерті.
Отже, учні Ісуса Христа в своїй проповіді повинні наслідувати землероба. У них має бути віра В Бога і в проголошене Ним слово. В природі існують сили, які змагаються за ріст зерна. Ці сили надійні віками. Настільки ж надійні духовні і моральні сили, які працюють над душею людини через Слово Бога. Проповіднику потрібно довіряти Богу. Будемо працювати, вірити і очікувати