А
книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє
демонів силою князя демонів. І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як
може сатана сатану виганяти? І коли царство поділиться супроти себе, не може
встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той
дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він,
але згине. Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його,
якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його. (Мар.3:22-27)Представники юдейського
духовенства вважали Ісуса союзником диявола. «Прийшов до своїх і свої не
прийняли Його»Ів.1.11. Прийшовши з Єрусалиму вони винесли вердикт: «Має Він
Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів». Вони хотіли оточити Ісуса брехнею і оточенням, щоб
відвернути прихильність народу.
Ісус Христос хотів виявити їхню думку книжників: «Як може сатана сатану виганяти?» Гріх завжди намагається скривати свої поступки, тоді як вчинки Ісуса Христа були відкриті. Він не тільки вчив відкрито, але і відкривав таємні думки інших. Після того як Господь Ісус Христос прикликав до Себе Єрусалимських книжників, Він простими і невеликими притчами показав фальшивість думки книжників і фарисеїв.
В першій притчі, про царство, Христос сказав: «І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине». Цими словами Ісус Христос говорив: «Ящо царство розривається внутрішніми чварами, воно загине; якщо в домі чвари, дім розвалиться; якщо сатана вступить в боротьбу із своїми демонами, то він загине».
У другій притчі, про грабіжника, Ісус Христос сказав: «Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його». Ні один грабіжник не може виконати злодіяння, якщо перед ти не зв’яже господаря. Звинувачувати Ісуса в союзі з сатаною так само абсурдно, як сказати, що господар дому в союзі з грабіжником. Із цих притч видно, що Ісус Христос являє силу, більшу ніж сила сатани і всього царства темряви.
В уявленні фарисеїв і книжників усі великі події відбулися в минулому, порушення традицій було важким гріхом. Коли Ісус Христос прийшов з наукою Євангелії вони зненавиділи Його, як ненавиділи пророків.
Книжники і фарисеї були надто самозадоволені і не хотіли зміни своїх поглядів, а Ісу пропонував саме це. Покаяння - це двері до Небесного Царства, але покаяння – це визнання своїх помилок. Книжник і фарисеї були засліплені власними ідеямиі своєю само праведністю, тому вони не бачили в Ісусі Христі істини і сили Божої. Вони ненавиділи Христа і старалися звільнитись від Нього.
Це подвійне відношення до Ісуса Христа характерне і для сьогоднішнього людства. Одні захоплюються Ісусом Христом, Його словами і вчинками, інші – принижують і зневажають Його.
Ісус Христос проповідував усюди: в містах і селах Він ніс людям Добру Новину – Євангелію.
Євангеліє – це велике лікарство від сліз усіх грішників світу. Ісус Христос ніс його всім струдженим і плачучим рабам гріха. В цій великій праці ми можемо наслідувати приклад Спасителя. Найслабший із нас, може проповідувати Ісуса Христа, що віддав своє життя на хресті за всіх грішників і за кожну людину.
Ісус Христос хотів виявити їхню думку книжників: «Як може сатана сатану виганяти?» Гріх завжди намагається скривати свої поступки, тоді як вчинки Ісуса Христа були відкриті. Він не тільки вчив відкрито, але і відкривав таємні думки інших. Після того як Господь Ісус Христос прикликав до Себе Єрусалимських книжників, Він простими і невеликими притчами показав фальшивість думки книжників і фарисеїв.
В першій притчі, про царство, Христос сказав: «І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине». Цими словами Ісус Христос говорив: «Ящо царство розривається внутрішніми чварами, воно загине; якщо в домі чвари, дім розвалиться; якщо сатана вступить в боротьбу із своїми демонами, то він загине».
У другій притчі, про грабіжника, Ісус Христос сказав: «Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його». Ні один грабіжник не може виконати злодіяння, якщо перед ти не зв’яже господаря. Звинувачувати Ісуса в союзі з сатаною так само абсурдно, як сказати, що господар дому в союзі з грабіжником. Із цих притч видно, що Ісус Христос являє силу, більшу ніж сила сатани і всього царства темряви.
В уявленні фарисеїв і книжників усі великі події відбулися в минулому, порушення традицій було важким гріхом. Коли Ісус Христос прийшов з наукою Євангелії вони зненавиділи Його, як ненавиділи пророків.
Книжники і фарисеї були надто самозадоволені і не хотіли зміни своїх поглядів, а Ісу пропонував саме це. Покаяння - це двері до Небесного Царства, але покаяння – це визнання своїх помилок. Книжник і фарисеї були засліплені власними ідеямиі своєю само праведністю, тому вони не бачили в Ісусі Христі істини і сили Божої. Вони ненавиділи Христа і старалися звільнитись від Нього.
Це подвійне відношення до Ісуса Христа характерне і для сьогоднішнього людства. Одні захоплюються Ісусом Христом, Його словами і вчинками, інші – принижують і зневажають Його.
Ісус Христос проповідував усюди: в містах і селах Він ніс людям Добру Новину – Євангелію.
Євангеліє – це велике лікарство від сліз усіх грішників світу. Ісус Христос ніс його всім струдженим і плачучим рабам гріха. В цій великій праці ми можемо наслідувати приклад Спасителя. Найслабший із нас, може проповідувати Ісуса Христа, що віддав своє життя на хресті за всіх грішників і за кожну людину.
Немає коментарів:
Дописати коментар