Тоді
поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли. А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й
промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких
Царство Боже! Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя,
той у нього не ввійде. І Він їх
пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши. Мр.10.13-16
Всю велич цієї події можна зрозуміти тільки пам’ятаючи, коли це відбувалося. Ісус Христос ішов в Єрусалим на розп'яття, і Він знав про це. Тінь хреста була перед Його очима, і в такі скорботні хвилини Свого життя Він знайшов час для дітей, щоб обійняти їх, покласти руки і благословити.
Це одна з кращих подій. В цьому уривку помітні всі діючі особи, хоч він займає лише три стихи.
1 Матері, «поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них». Вони бачили, що руки Ісуса знімали біль, зціляли хвороби, повертали зір, і хотіли, щоб ці руки торкнулися їх дітей.
В Господа є любов, доброта і краса, яку може бачити кожна людина. Матері Палестини відчували, що дотик Ісуса принесе благословення. Через Своє благословення ісус дає людям силу перемагати труднощі і спокуси.
Ми знаємо з свого життя, як руйнуються наші плани, коли на них не має Божого благословення, а безвихідні ситуації вирішуються легко, якщо благословення Господнє перебуває з нами. Наші пустелі Господнє благословення перетворює у квітучий сад.
2. «Учні ж їм докоряли», тобто учні не пускали матерів з дітьми до Ісуса. Вони бачили, як Він втомився. Він часто говорив їм про терпіння і вони бачили сум і скорботу Його серця. Не варто судити учнів: вони хотіли оберегти Його від ще однієї просьби, яка потребувала сил.
3. Ісус говорить: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже». Для Христа не існує незначних людей. Для Нього ніхто ніколи не був перешкодою, або не важливим. Він ніколи не був надто втомленим, або занятим, щоб відмовитися віддати себе кожному, хто мав у Ньому потребу. Дорога до Нього відкрита простим людям і малим дітям. Ісус Христос є виразом Божої любові, яка явилася людям в Його житті, смерті і воскресінні. В Ісусі Христі до людей прийшло Слово життя, яке може перетворити смерть в життя, існування - в повноцінне людське життя.
4. Ісус говорить: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши». Діти – скільки чистоти і святості в них! Яка досконала їхня радість і щирий сум. Скільки спокою і ласки і їхніх очах. Як ніжна із посвятою вони люблять! Любов є частиною їхнього єства. Діти не тільки люблять, але мають потребу, щоб їх любили. Мабуть, ніхто так не страдає, як ніким не люблені діти. Діти, які дорогі в очах Бога, повинні бути такими і для батьків. Діти є дорогоцінним Божим даром і безцінним скарбом, і до них потрібно відноситися з великою турботою. Нехай поможе нам у цьому Господь Ісус Христос!
Всю велич цієї події можна зрозуміти тільки пам’ятаючи, коли це відбувалося. Ісус Христос ішов в Єрусалим на розп'яття, і Він знав про це. Тінь хреста була перед Його очима, і в такі скорботні хвилини Свого життя Він знайшов час для дітей, щоб обійняти їх, покласти руки і благословити.
Це одна з кращих подій. В цьому уривку помітні всі діючі особи, хоч він займає лише три стихи.
1 Матері, «поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них». Вони бачили, що руки Ісуса знімали біль, зціляли хвороби, повертали зір, і хотіли, щоб ці руки торкнулися їх дітей.
В Господа є любов, доброта і краса, яку може бачити кожна людина. Матері Палестини відчували, що дотик Ісуса принесе благословення. Через Своє благословення ісус дає людям силу перемагати труднощі і спокуси.
Ми знаємо з свого життя, як руйнуються наші плани, коли на них не має Божого благословення, а безвихідні ситуації вирішуються легко, якщо благословення Господнє перебуває з нами. Наші пустелі Господнє благословення перетворює у квітучий сад.
2. «Учні ж їм докоряли», тобто учні не пускали матерів з дітьми до Ісуса. Вони бачили, як Він втомився. Він часто говорив їм про терпіння і вони бачили сум і скорботу Його серця. Не варто судити учнів: вони хотіли оберегти Його від ще однієї просьби, яка потребувала сил.
3. Ісус говорить: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже». Для Христа не існує незначних людей. Для Нього ніхто ніколи не був перешкодою, або не важливим. Він ніколи не був надто втомленим, або занятим, щоб відмовитися віддати себе кожному, хто мав у Ньому потребу. Дорога до Нього відкрита простим людям і малим дітям. Ісус Христос є виразом Божої любові, яка явилася людям в Його житті, смерті і воскресінні. В Ісусі Христі до людей прийшло Слово життя, яке може перетворити смерть в життя, існування - в повноцінне людське життя.
4. Ісус говорить: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши». Діти – скільки чистоти і святості в них! Яка досконала їхня радість і щирий сум. Скільки спокою і ласки і їхніх очах. Як ніжна із посвятою вони люблять! Любов є частиною їхнього єства. Діти не тільки люблять, але мають потребу, щоб їх любили. Мабуть, ніхто так не страдає, як ніким не люблені діти. Діти, які дорогі в очах Бога, повинні бути такими і для батьків. Діти є дорогоцінним Божим даром і безцінним скарбом, і до них потрібно відноситися з великою турботою. Нехай поможе нам у цьому Господь Ісус Христос!
Немає коментарів:
Дописати коментар