А Він їм у
відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?
Приведіть до Мене його! І до Нього того
привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись
на землю, став качатися та заливатися піною... І Він запитав його батька: Як давно йому
сталося це? Той сказав: Із дитинства. І
почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш
що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи! Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш,
то тому, хто вірує, все можливе! Зараз
батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству
моєму! Мр.9.19-24
Побачивши хворого, народ не знав як до нього відноситися.
Ісус Христос у хворому побачив велику нужду всіх людей і тому сказав: «О, роде невірний, доки буду Я з вами?
Доки вас Я терпітиму?» В цих словах відчувається біль люблячого Ісусового
серця.
Поглянемо на подію очима учнів Христа і очима його батька.
Невдача учнів. Нещасний батько прийшов з своїм хворим сином до Ісуса Христа, з надією на допомогу. В той час Ісус був на горі Преображення. Учні намагалися зцілити хворого, але не могли. Чому вони не допомогли, адже раніше вони зціляли хворих? Причиною духовної слабкості учнів став брак молитви., на що Ісус звернув увагу (Мр.9.29). Безпомічність учнів дала привід для наступу книжників. Їх не хвилювала доля хворого, вони хотіли висміяти учнів.
На щастя, допомога прийшла від Самого Ісуса Христа. Господь завжди приходить вчасно. Далі Ісус Христос сказав: «Приведіть до Мене його! І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною». Христос запитав батька: «Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства. І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!»
Ісус сказав батькові про умову, при якій може відбутися зцілення сина: «Тому, хто вірує, все можливе. Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!».
Серед християн теж зустрічається недовіря. Наприклад: в часі бурі (Мт.8.26), серед хвиль (Мт.14.31); коли турбувалися про хліб(Мт16.8). Молитва може допомогти, коли маліє віра. (Мр.9.24).
Недовіря породжує гріх, так само як віра є джерелом кожної чесноти і вірності Господу. Чи не повинні і ми сьогодні звернутися в молитві до Ісуса Христа: «Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!» І будемо завжди зростати у вірі!
Поглянемо на подію очима учнів Христа і очима його батька.
Невдача учнів. Нещасний батько прийшов з своїм хворим сином до Ісуса Христа, з надією на допомогу. В той час Ісус був на горі Преображення. Учні намагалися зцілити хворого, але не могли. Чому вони не допомогли, адже раніше вони зціляли хворих? Причиною духовної слабкості учнів став брак молитви., на що Ісус звернув увагу (Мр.9.29). Безпомічність учнів дала привід для наступу книжників. Їх не хвилювала доля хворого, вони хотіли висміяти учнів.
На щастя, допомога прийшла від Самого Ісуса Христа. Господь завжди приходить вчасно. Далі Ісус Христос сказав: «Приведіть до Мене його! І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною». Христос запитав батька: «Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства. І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!»
Ісус сказав батькові про умову, при якій може відбутися зцілення сина: «Тому, хто вірує, все можливе. Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!».
Серед християн теж зустрічається недовіря. Наприклад: в часі бурі (Мт.8.26), серед хвиль (Мт.14.31); коли турбувалися про хліб(Мт16.8). Молитва може допомогти, коли маліє віра. (Мр.9.24).
Недовіря породжує гріх, так само як віра є джерелом кожної чесноти і вірності Господу. Чи не повинні і ми сьогодні звернутися в молитві до Ісуса Христа: «Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!» І будемо завжди зростати у вірі!
«А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому
духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з
нього, і більше у нього не входь! І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов.
І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і
той устав. Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали
Його самотою: Чому ми не могли його вигнати? А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше,
як тільки від молитви та посту».Мр.9.25-29.
По невідомій для нас причині злий дух увійшов у хлопця і мучив його. Злі сили тремтіли перед Спасителем і Він проганяв їх своїм словом. Слова Христа зцілили юнака. Будемо і ми приходити до Ісуса з усіма нашими потребами.
«Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту». Плоди правдивої молитви: мир душі,радість, любов до ближніх…
«Піст народжує ангельське життя, - вчив Іван Золотоустий, - і вдосконалює духовне тіло. Він є захистом душі і непереможна зброя тіла. Але помилять той. хто думає, що піст, це тільки утримання від їжі. Правдивий піст є втечею від зла, в’язання язика, перемога над гнівом, закінчення брехні…»
Пророк Ісая говорить: « Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога: Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!»(Iс.58:2-11)
По невідомій для нас причині злий дух увійшов у хлопця і мучив його. Злі сили тремтіли перед Спасителем і Він проганяв їх своїм словом. Слова Христа зцілили юнака. Будемо і ми приходити до Ісуса з усіма нашими потребами.
«Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту». Плоди правдивої молитви: мир душі,радість, любов до ближніх…
«Піст народжує ангельське життя, - вчив Іван Золотоустий, - і вдосконалює духовне тіло. Він є захистом душі і непереможна зброя тіла. Але помилять той. хто думає, що піст, це тільки утримання від їжі. Правдивий піст є втечею від зла, в’язання язика, перемога над гнівом, закінчення брехні…»
Пророк Ісая говорить: « Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога: Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!»(Iс.58:2-11)
Немає коментарів:
Дописати коментар