Турбота про учнів. Мр.6.30 - 34

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.  І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.  І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.  І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.  І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати. Мр.6.30-34.

Апостоли повернулися зі своєї місійної подорожі. Вони «розповідали Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили». Якщо Божий служитель вважає успіхи своєю заслугою, то він загордиться, або стане боязливим. Але той, хто свої досягнення розглядає як успіхи Ісуса Христа, залишиться покірним і сміливим працівником на Господній ниві.

Помітивши втому учнів, Він сказав їм: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте».  Ісус Христос знав ціну здоров'я. Воно дорожче від багатства. Нажаль багато християн не приділяють здоров’ю належного значення. «Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.  І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного», щоб відпочити. В цьому ми бачимо ритм християнського життя.

В цьому ми бачимо ритм християнського життя. Християнське життя – постійний перехід від з присутності людей в присутність Бога і повернення від спілкування з Богом до спілкування з людьми.  Людину завжди підстерігають дві небезпеки. Перша пов’язана з активністю. Людина не може вести християнський спосіб життя, якщо у нього не має часу для спілкування з Богом. Багато неприємностей в нашому житті стається через те, що ми не даємо Богу можливості поговорити з нами, бо не вміємо мовчати і слухати Його. Як можна нести тягар життя, не спілкуючись з Тим, хто є Господом життя?
Але існує і друга небезпека: відхід від реальності. Набожність повинна проявлятися в житті, інакше вона неправдива. Спілкування з Богом шукають не для того, щоб втекти від спілкування з людьми. Послідовність християнського життя у тому, щоб зустрівшись наодинці з Господом, іти служити людям вчинками любові і милосердя.

Коли Ісус з учнями перепливали човном на протилежний берег, люди обійшли озеро пішки і зустріли їх там, де вони мали намір відпочити. Ісус «змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха». Вівці без пастуха – що Ісус мав на увазі?
Без пастуха вівці не можуть знайти дорогу. Якщо ми залишимося самі, то загубимося в житті. Правильну дорогу зможемо знайти тільки тоді, коли Ісус Христос нас веде, а ми йдемо за Ним.  Він говорить: «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки»(Iван.10:27).
Без пастиря вівці не можуть знайти пасовище і їжу. Нам потрібні сили, щоб іти далі, нам потрібне натхнення, яке б підняло наш дух. Силу жити може дати нам тільки Господь, Який є хлібом життя. Ісус сказав: «Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме»(Iван.6:35). Як хліб життя, Ісус Христос вгамовує голод і спрагу, тобто дає відповідь на усі духовні потреби людини.
Без пастуха вівці беззахисні перед небезпеками. Ніхто їх не захистить від злодіїв і  від хижаків. Людина беззахисна перед спокусами і гріхом. Тільки в Ісусі Христі – безпека від гріха.  Без Нього ми беззахисні, з Ним – у безпеці. Господь сказав:  « Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки»(Iван.10:28,29).

Існує два види вічності: блаженна і вічність без Бога.  В блаженній вічності буде Царство Боже, споглядання Бога лице в лице, радість невимовна. «Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця»(Матв.13:43).
У пеклі буде тільки скорбота і існування без Бога, муки душі і тіла. Тут добро і зло має свій кінець, а там -  продовжується у безконечності.  Тому будемо пам’ятати: найважливіше – бути і жити з Христом!