Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали: Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто
може прощати гріхи, окрім Бога Самого? І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав
їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте? Що легше: сказати
розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє
та й ходи? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу
прощати гріхи на землі, каже розслабленому: Тобі Я
наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед
усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили
ми! (Мар.2:6-12)
Синедріон (найвищий юдейський суд) прислав книжників з Єрусалиму у Капернаум спостерігати за Ісусом. Їх обурили слова Ісуса звернені до розслабленого, що йому прощаються гріхи. На їхню думку, Христос не мав права говорити розслабленому: «Прощаються тобі гріхи твої». Прощати гріхи було правом Бога. І раптом Ісус, якого книжники не визнавали Сином Божим, звіщає розслабленому прощення гріхів. Отже, згідно їхньої думки, Він богохулить і заслуговує на покарання.
Перед тим, як вони могли щось сказати «Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?» (Мр.2.8). «Господь знає всі людські думки, що марнота вони!»(Пс.93:11). Він знає і наші думки. Думки - джерело великих подвигів і великих злочинів. Роздуми – розсадник слави і ганьби, чистоти і безчестя; основа життя повного і цілеспрямованого, або – порожнього і беззмістовного.
Ми не можемо не думати, але про що ми думаємо? Якщо думки наші лихі, то і вчинки будуть такими. Якщо думки наші добрі, то і життя буде благочестивим. «Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі»(Кол.3:2).
У відповідь на думки книжників Ісус відповів: «Син Людський має владу прощати гріхи на землі» Гріхи чиняться на землі, отже і прощення їх, теж потрібно отримати на землі. Не можна відкладати прощення гріхів до останніх хвилин життя, або коли Христос прийде як справедливий суддя «на хмарах із великою потугою й славою»(Мар.13:26). Каятися потрібно як найшвидше. Господь і сьогодні прощає гріхи в таїнстві примирення усім, хто приходить з вірою і покаянням.
У Бога повнота прощення. Ісус Христос прийшов у світ спасти грішників, помилувати винних. Але Господь не прощає тих, хто знає свій гріх і любить його, живе у ньому. Хто, пізнавши свій гріх, відрікається від нього, той буде помилуваний. Тільки тоді, коли ми говоримо; «я згрішив», Бог може сказати: «Я прощаю». Прощення отримує той, хто схиляє коліна у покаянні і перемагаючи сором говорить: «Боже, милостивий будь мені, грішному». Прощеня гріхів – це примирення з Богом. Чи ви покаялись і примирилися?
Після відповіді книжникам Ісус Христос вчинком підтвердив свої слова, звернувшись до розслабленого: «Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога».
Ніщо не радує Бога так, як вдячність. Вдячність нічого не додає Богу, але нас наближає до Нього. Ми, християни, повинні дякувати Богу за все, а особливо за те, що: Він Сина Свого Єдинородного послав у світ для відкуплення людського роду, Він покликав нас від темряви до світла, Він простив наші гріхи і дарує надію життя вічного, Він захищає від диявола.
Святитель Тихон Задонський говорив: « Слава Богу за все…що створив мене на Свій образ і подобу! Слава Богу, що мене, упалого відкупив! Слава Богу за те, що про мене недостойного турбувався! Слава Богу, що мене, грішного. До покаяння призвав! Слава Богу, що дав мені своє Святе Слово! Слава Богу, що омив мене у купелі хрещення! Слава Богу, що вказав мені дорогу до вічного блаженства! Я отримав від Нього стільки благ, скільки раз дихнув! Слава Богу за все!» Будемо і ми за все вдячні Богу!
Синедріон (найвищий юдейський суд) прислав книжників з Єрусалиму у Капернаум спостерігати за Ісусом. Їх обурили слова Ісуса звернені до розслабленого, що йому прощаються гріхи. На їхню думку, Христос не мав права говорити розслабленому: «Прощаються тобі гріхи твої». Прощати гріхи було правом Бога. І раптом Ісус, якого книжники не визнавали Сином Божим, звіщає розслабленому прощення гріхів. Отже, згідно їхньої думки, Він богохулить і заслуговує на покарання.
Перед тим, як вони могли щось сказати «Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?» (Мр.2.8). «Господь знає всі людські думки, що марнота вони!»(Пс.93:11). Він знає і наші думки. Думки - джерело великих подвигів і великих злочинів. Роздуми – розсадник слави і ганьби, чистоти і безчестя; основа життя повного і цілеспрямованого, або – порожнього і беззмістовного.
Ми не можемо не думати, але про що ми думаємо? Якщо думки наші лихі, то і вчинки будуть такими. Якщо думки наші добрі, то і життя буде благочестивим. «Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі»(Кол.3:2).
У відповідь на думки книжників Ісус відповів: «Син Людський має владу прощати гріхи на землі» Гріхи чиняться на землі, отже і прощення їх, теж потрібно отримати на землі. Не можна відкладати прощення гріхів до останніх хвилин життя, або коли Христос прийде як справедливий суддя «на хмарах із великою потугою й славою»(Мар.13:26). Каятися потрібно як найшвидше. Господь і сьогодні прощає гріхи в таїнстві примирення усім, хто приходить з вірою і покаянням.
У Бога повнота прощення. Ісус Христос прийшов у світ спасти грішників, помилувати винних. Але Господь не прощає тих, хто знає свій гріх і любить його, живе у ньому. Хто, пізнавши свій гріх, відрікається від нього, той буде помилуваний. Тільки тоді, коли ми говоримо; «я згрішив», Бог може сказати: «Я прощаю». Прощення отримує той, хто схиляє коліна у покаянні і перемагаючи сором говорить: «Боже, милостивий будь мені, грішному». Прощеня гріхів – це примирення з Богом. Чи ви покаялись і примирилися?
Після відповіді книжникам Ісус Христос вчинком підтвердив свої слова, звернувшись до розслабленого: «Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога».
Ніщо не радує Бога так, як вдячність. Вдячність нічого не додає Богу, але нас наближає до Нього. Ми, християни, повинні дякувати Богу за все, а особливо за те, що: Він Сина Свого Єдинородного послав у світ для відкуплення людського роду, Він покликав нас від темряви до світла, Він простив наші гріхи і дарує надію життя вічного, Він захищає від диявола.
Святитель Тихон Задонський говорив: « Слава Богу за все…що створив мене на Свій образ і подобу! Слава Богу, що мене, упалого відкупив! Слава Богу за те, що про мене недостойного турбувався! Слава Богу, що мене, грішного. До покаяння призвав! Слава Богу, що дав мені своє Святе Слово! Слава Богу, що омив мене у купелі хрещення! Слава Богу, що вказав мені дорогу до вічного блаженства! Я отримав від Нього стільки благ, скільки раз дихнув! Слава Богу за все!» Будемо і ми за все вдячні Богу!
Немає коментарів:
Дописати коментар