Прощення гріхів. Мр.2.1 – 5

Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома. І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово. І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо. А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений. А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!

Завершивши свою подорож по Галилеї Ісус повернувся у Капернаум. Усі жителі міста горіли бажанням побачити і послухати Ісуса. Ісус є вираженням Божої любові до нас, проявленої  у Його житті, смерті і воскресінні. Він дорога до повноти життя, яке відкривається людині тільки через віру в Ісуса Христа як Спасителя і Відкупителя. Біблія говорить: «Віруй в Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій» (Діян.16.31).
«А Він їм виголошував слово» (Мр.2.2).  Господь Ісус використовував кожну можливість проповідувати істину про Боже Царство. Він хоче, щоб і ми звіщали людям правду про Нього своїми словами, життям і добрими вчинками.

Незабаром жителі Капернаума побачили чотирьох людей, які принесли до Ісуса розслабленого.  Не легко було потрапити у дім, можна було б і відійти з нічим, але друзі хворого проявили наполегливість і смикалку. Вони врили, що Ісус обов’язково допоможе. Тому піднялися на верх дому. Розібрали покрівлю, що складалася з глини і очерету і опустили хворого свого друга до ніг Ісуса.
І в наш час не легко буває привести людину  до Бога. Потрібна готовність пройти  перешкоди. Потрібно знаходити нові можливості, обдумувати плани, щоб допомогти своїм друзям. Наша віра може переживати випробування, але Слово Боже говорить, що турбота про спасіння ближніх ніколи не буває даремною. Віра друзів приготувала приготовила можливість чуда. Віра піднімає наш зір до неба. Віра – це погляд на Ісуса і готовність покластися на кожне Його слово. Через віру в нашого Господа ми переходимо: від рабства  - до синівства, від смерті – в життя, в гріху  - до святості.
Ісус Христос бачачи віру їхню, говорить розслабленому: «Відпускаються, сину, гріхи тобі!» Він звертає увагу на головну причину біди – гріх. Духовний стан людини був для Нього найважливішим, хоча народ очікував тілесного зцілення. Хвороба була великим нещастям, але гріх – ще гіршим. «Гріх – корінь усякого зла»  - говорив Іван Золотоустий.  Хвороба була школою для розслабленого, в якій він пізнав своє серце, своє життя і необхідність життя нового.
Зціливши хворого, Ісус Христос показав, що він може прощати гріхи і зціляти недуги. Єремія говорить: «Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своїю потужною силою та Своїм витягненим раменом, нічого для Тебе нема неможливого!»(Єр.32:17)
В Христі Ісусі ми маємо любов, яка ніколи не проминає; життя, яке ніколи не закінчується; мир, який перевищує розуміння; силу, яка ніколи не слабне; щастя. Яке ніколи не проходить. Зі своїми скорботами – прийдіть до Христа!