А учні Іванові та
фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні
Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять? Ісус же промовив до
них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають
вони молодого з собою, то постити не можуть. Але прийдуть ті дні, коли заберуть
молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів (Мар.2:18-20).Піст являється давньою
постановою для людей. В Старому Завіті для посту спочатку був тільки один день
в році, і цим днем був великий день примирення. З часом кількість днів посту поступово збільшувалась.
Так, у дні пророка Захарії юдеї постилися в п’ятому і сьомому місяцях
(Зах.7.5). А в часі Ісуса Христа фарисеї постилися два рази в тиждень (Лк.18.2).
Пророк Ісая говорить про добрий і недобрий піст: «Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!» (Iс.58:3-12).
Правдивий піст повинен поєднуватися з любов’ю до ближнього, він не віддільний від любові до ближнього і любові до Бога. «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно»(Матв.6:16-18).
Поряд з молитвою і милостинею піст виявляє покору, надію і любов людини до Бога. Іван Золотоуст говорив: «Ти постиш? Тоді уникай неправди, обмов, ворожнечі і богохульства. Ти постиш? Тоді уникай гніву, порушення клятви, несправедливості. Якщо ти постиш для Бога, то уникай того, що ненавидить Бог…»
Проблема фарисеїв була у тому, що вони постили для вигляду, щоб справити враження на людей.
Відповідаючи на запитання, чому Його учні не постять, Ісус приводить у приклад юдейське весілля. Після весілля молоде подружжя тиждень проводили у гостині і веселості. В житті, наповненому важкою працею, весільний тиждень був найщасливішим для молодят. В своїй відповіді Христос сказав, що Його учні не зберігають піст, тому, що вони не сумні. В Ісуса не було потреби зменшувати радість своїх учнів.
Ісус Христос порівнював своїх учні до учасників весільної гостини. Гості, які були присутні на весіллі звільнялися від посту. «Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів». Цими словами Ісус відкрив для своїх учнів образ недалекого майбутнього. «Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово» (Лук.9:45).
Пророк Ісая говорить про добрий і недобрий піст: «Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!» (Iс.58:3-12).
Правдивий піст повинен поєднуватися з любов’ю до ближнього, він не віддільний від любові до ближнього і любові до Бога. «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно»(Матв.6:16-18).
Поряд з молитвою і милостинею піст виявляє покору, надію і любов людини до Бога. Іван Золотоуст говорив: «Ти постиш? Тоді уникай неправди, обмов, ворожнечі і богохульства. Ти постиш? Тоді уникай гніву, порушення клятви, несправедливості. Якщо ти постиш для Бога, то уникай того, що ненавидить Бог…»
Проблема фарисеїв була у тому, що вони постили для вигляду, щоб справити враження на людей.
Відповідаючи на запитання, чому Його учні не постять, Ісус приводить у приклад юдейське весілля. Після весілля молоде подружжя тиждень проводили у гостині і веселості. В житті, наповненому важкою працею, весільний тиждень був найщасливішим для молодят. В своїй відповіді Христос сказав, що Його учні не зберігають піст, тому, що вони не сумні. В Ісуса не було потреби зменшувати радість своїх учнів.
Ісус Христос порівнював своїх учні до учасників весільної гостини. Гості, які були присутні на весіллі звільнялися від посту. «Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів». Цими словами Ісус відкрив для своїх учнів образ недалекого майбутнього. «Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово» (Лук.9:45).
Немає коментарів:
Дописати коментар