субота, 30 травня 2015 р.

Любов до батьків – заповідь Божа. Мр.7.9-13

І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання. Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.  А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,  то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите. Мр.7.9.13

В розмові Ісус Христос сказав книжникам і фарисеям: «Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання?» Ці передання часто були дуже дивними.  Господь через Мойсея заповідав віддавати шану батькам. «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!»(Вих.20:12); «Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі»(Повт.5:16).
Слово «корван» означало «дар Богу» і використовувалося для означення того, що спеціально присвячене Богу.  Все, що називалося «корван» було ніби покладене  на вівтар, вилучене із звичайного користування. Хто бажав частину свого майна посвятити Богу, оголошував їх «корван», і після цього це майно, або кошти вже ніколи не могли бути використані для звичайної, світської цілі.

субота, 23 травня 2015 р.

Лицемірство і любов.Мр.7.5-8

І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими? А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене... Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.  Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви. Мр.7.5-8.

Книжники і фарисеї бачили, що учні Ісуса не дотримуються вимог неписаних ритуальних законів і запитали, чому «Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?»
Господь ніколи не уникав відповіді. І в цей раз Він відповів книжникам: «Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене... Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.  Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви».
Ісус Христос звинуватив книжників і фарисеїв у лицемірстві. Лицемір – означає актор на сцені, людина, яка не має каплі щирості. Юдей законник міг всім серцем ненавидіти своїх братів, але це не мало для нього значення, якщо він виконував омивання, зберігав ритуальну чистоту. Служити Богу зовнішньо, без внутрішньої покори – це лицемірство.

середа, 13 травня 2015 р.

Чисте і нечисте. Мр.7.1-4

І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,  і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.  Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;  а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.Мр.7.1-4.До терпінь, які переживав Ісус Христос на землі , належать і ті, які завдавали книжники та фарисеї. Книжники, це законники, які вивчали , зберігали і захищали Писання. Вони додавали свої норми і пояснення до загальних принципів. Існували тисячі дрібних норм і правил на різні випадки життя.
Фарисеї – це юдейська партія, «відділені», вони вважали своє служіння Богу досконалим.

І ось «Зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,  і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.  Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;  а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються». Вони спостерігали, а потім прийшли із звинуваченням: «Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають»Мт15.2.

середа, 29 квітня 2015 р.

Турбота про людей. Мр.6.53-56

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили. І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,  і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є. І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений! (Мар.6:53-56)
Генесаретська земля- область на північно – західному березі Генесаретського озера. Як тільки Ісус ступив на берег – Його тут же оточили люди. Господа завжди оточували люди. В цьому уривку не сказано, що Ісус проповідував, тут написано, що Він зціляв. В Ісусі Христі люди бачили любов і турботу про них.
Кожна людська любов має межі. Тільки Божа любов не знає меж. Жодна розповідь про океан не може дати уявлення про його красу, поки не побачиш його власними очима. Так само і з любов’ю Спасителя. Поки ви її не приймете, поки ви не примиритесь з Ним, - ніхто не може описати вам Божу любов до нас!
Голгофа свідчить про величину людського гріха і безмежність любові Ісуса Христа, яка не пожаліла Себ задля нашого спасіння. Ніхто не любив і не любить нас так жертовно як Ісус Христос.  Сліди від ран на руках і ногах Христа – доказ цього. Будемо завжди вдячні Господу за Його любов до нас.

субота, 18 квітня 2015 р.

Це я, не бійтесь. Мр.6.45-52

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ. І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.  А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.  Коли ж Він побачив, як вони веслувавши, втомилися, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.  А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати, бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!  І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,  бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. Мр.6.45-52
Слово Боже говорить, що найбільше бажання народу зробити Ісуса царем, було в пустині, після нагодування хлібами і під час входу в Єрусалим. Але наука Ісуса Христа про Боже Царство і погляди людей були різними. Тому Він звелів учням сісти в човен і відплисти на другий бік озера.
Після того, як учні відплили від берега, Ісус Христос піднявся на гору для молитви. Євангеліст Марко вже третій раз говорить, що Ісус всю ніч пробув у молитві. Ісус молився до третьої години  ночі. Він шукав спілкування з Отцем, особливо після зустрічі з багатотисячною юрбою народу. Своїм прикладом Він нам дає важливий урок: після спілкування з людьми шукати самотності з Господом.
Проповіді, розмови з людьми, важливі справи – все це чудово, але тільки через молитву ми можемо мати тісне спілкування з Ісусом Христом.

понеділок, 6 квітня 2015 р.

Нагодування п’яти тисяч чоловік. Мр.6.35-44

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня. Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.  А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?  А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.  І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.  І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.  І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.  І всі їли й наїлися!  А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.  А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! Мр.6.35-44. Нагодування п’яти тисяч займає особливе місце серед усіх чудес Ісуса. Про нього розповідають усі євангелісти. З Євангелії від Марка ми взнаємо, що це відбулося перед Пасхою. Можливо, саме паломники складали більшу частину тих, кого Господь нагодував. 
Що таке чудо? Чудо – це надзвичайне втручання Бога в наш світ простору і часу. Воно порушує межі відомих нам природніх законів. Чуда Ісуса було доказом Його Божества. Дуже важливо для твердості нашої віри пам’ятати про чуда Ісуса: ті, про які розповідає Євангеліє і ті, які Він вчинив у нашому житті.
Де відбулося чудо нагодування народу? В пустині. В часі Мойсея Бог давав Своєму народу хліб з неба протягом сорока років. І той самий Господь, теж у пустині насичує тисячі людей. Така всемогутність нашого Господа.

субота, 21 березня 2015 р.

Турбота про учнів. Мр.6.30 - 34

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.  І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.  І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.  І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.  І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати. Мр.6.30-34.
Апостоли повернулися зі своєї місійної подорожі. Вони «розповідали Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили». Якщо Божий служитель вважає успіхи своєю заслугою, то він загордиться, або стане боязливим. Але той, хто свої досягнення розглядає як успіхи Ісуса Христа, залишиться покірним і сміливим працівником на Господній ниві.
Помітивши втому учнів, Він сказав їм: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте».  Ісус Христос знав ціну здоров'я. Воно дорожче від багатства. Нажаль багато християн не приділяють здоров’ю належного значення. «Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.  І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного», щоб відпочити. В цьому ми бачимо ритм християнського життя.