І почав Він
у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром
обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й
пішов. А певного часу
послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в
тих винарів. Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим. І
знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та
зневажили. Тоді вислав він
іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних
повбивали. І він мав ще
одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав:
Посоромляться сина мого! А ті винарі міркували собі: Це
спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде! І вони схопили його та й убили, і
викинули його за виноградник... Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів,
і віддасть виноградника іншим. Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той
наріжним став каменем! Від
Господа сталося це, і дивне воно в очах наших. І шукали Його, щоб схопити, але побоялись
народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його,
відійшли.
Свою притчу Ісус розпочав словами: «Насадив був один чоловік виноградника». Про
який виноградник іде мова? В притчі
Христос говорить пронарод Ізраїля, про Божий народ. В притчі Він наводить
коротку історію ізраїльського народу, від його початку до народження
Церкви.
«Насадив виноградник» Це відбулося в той день, коли Господь сказав Аврааму в
Харрані: «Вийди зо своєї землі, і від родини
своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню,
і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням» Бут.12.1-2. Пізніше, в
Єгипті, цей народ сильно розмножився і вийшов під проводом Мойсея з полону в
дорогу до землі обіцяної.
«Муром
обгородив». Огорожа довкруги виноградника- це закон, даний на горі
Синай. Заповіді Божі відділяли народ Ізраїль від усіх інших народів землі і
захищав від вторгнення і ідолопоклонства язичницьких племен.
«Видовбав
у ньому чавило, башту поставив». Чавило використовували для добування
виноградного соку і оливи. Вино і єлей- символи радості і благословення. Благословення Божі супроводжували народ в
подорожі через пустиню. Манна падала з неба і скала давала воду.
«Башту поставив». Хіба це не говорить про храм на горі
Сіон, який було видно здалеку? Цей храм з величними жертвами був високою вежею у винограднику Ізраїля, що
кликав кожного до служіння живому Богу.
«Віддав
його винарям, та й пішов». Виноградарі- це духовні вожді народу. Це учителі,
священники і первосвященники ізраїльського народу. Вони мали завдання
виховувати, утішати, вести народ.
« А
певного часу послав Він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з
виноградника в тих винарів». Цими слова Ісус нагадав старійшинам,
що права даються разом з обов’язками. Служителі повинні були турбуватися. Щоб
народ приносив Богу плоди праведності. Вони забули про свою відповідальність.
Другим великим гріхом виноградарів стало злобне відношення до пророків- слуг
господаря.
Господь в своєму милосерді продовжував посилати у старозавітній виноградник
пророків- великих і малих. Але їх доля була подібною: «Набили одних, а одних повбивали».
Ісус Христос далі говорить у притчі: «І він мав ще одного, сина улюбленого.
Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого! А
ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою
спадщина буде! І
вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...» Після багатьох пророків, Бог послав Свого Сина,
Ісуса Христа. З Ісусом поступили так, як сказано в Євангелії: «Прийшов до своїх,
і свої Його не прийняли». Будівничі Ізраїлю відкинули «наріжний камінь» -
єдиний надійний фундамент.
Яке відношення до Ісуса Христа в Церкві- новозавітньому
винограднику? Апостол Петро пише: «Для вас, хто вірує, Він коштовність»2Пет.2.7. Таке
наше відношення до Нього: як до найбільшого скарбу нашого життя. Для на Він –
камінь наріжний, як сказано в посланні до ефесян: «Збудовані на основі апостолів і
пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в
святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю
Божу».Еф.2.20-22
Господь ІсусХристос є камінь і скеля. Грізно вирує море життя, багато хмар пливе
над головою. Але яке щастя, стояти на скелі! Будемо триматися Ісуса Христа до
останньої хвилини життя, і Він уведе нас в небесний Єрусалим!
Немає коментарів:
Дописати коментар