Це я, не бійтесь. Мр.6.45-52

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ. І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.  А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.  Коли ж Він побачив, як вони веслувавши, втомилися, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.  А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати, бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!  І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,  бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. Мр.6.45-52
Слово Боже говорить, що найбільше бажання народу зробити Ісуса царем, було в пустині, після нагодування хлібами і під час входу в Єрусалим. Але наука Ісуса Христа про Боже Царство і погляди людей були різними. Тому Він звелів учням сісти в човен і відплисти на другий бік озера.
Після того, як учні відплили від берега, Ісус Христос піднявся на гору для молитви. Євангеліст Марко вже третій раз говорить, що Ісус всю ніч пробув у молитві. Ісус молився до третьої години  ночі. Він шукав спілкування з Отцем, особливо після зустрічі з багатотисячною юрбою народу. Своїм прикладом Він нам дає важливий урок: після спілкування з людьми шукати самотності з Господом.
Проповіді, розмови з людьми, важливі справи – все це чудово, але тільки через молитву ми можемо мати тісне спілкування з Ісусом Христом.

В небезпеці, посеред озера,учні не були забуті Господом. Посеред ночі, Ісус прийшов до учнів «по морю йдучи». Це не можна пояснити. Ми можемо тільки свідчити про владу Спасителя над силами природи. В потрібний момент Він використовує свою могутність, щоб допомогти учням. Ті, хто пішли у дорогу за велінням Ісуса Христа, можуть у найважчих обставинах надіятися на Його допомогу!

«Він побачив, як вони веслувавши, втомилися, бо вітер їм був супротивний». Це образ Церкви після воскресіння Ісуса Христа. Церква знаходиться у світі, серед багатьох небезпек. Ісус підбадьорює свою Церкву словами: «Це Я, не лякайтесь!»

Це також образ нашого земного життя. І наш човен розхитують хвилі – наші переживання духовні і тілесні, скорботи наших близьких, розбиті наді і сімейні труднощі, проблеми на роботі, втрати, свіжі могили… 
Кругом хвилі. Ісус Христос іде до учнів по хвилях моря. І до нас Він теж приходить через по хвилях скорбот. В кожній хвилі. Яка тривожить наше серце Він говорить: «Будьте мужні, це Я, не лякайтесь!»

В хвилину найбільшої тривоги,  коли ви відчуваєте свою безпорадність перед обставинами, коли страх і відчай опановують вас, тоді диявол штовхає на дорогу гріха. Саме тоді згадайте, що Ісус Христос не покинув вас. Він не залишив без захисту. Як Він переміг сатану в хвилі спокуси і терпіння, так обіцяв перемогу і допомогу вам: «Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола»(1Iван.3:8). Як радісно мати такого Друга, для Якого хвилі нашого життя є дорогою до нашого човна, до нашого плачучого в тривозі серця!