«Якою владою?» Мр.11.27=33

 

І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього, і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив? А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню. Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!  Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили? А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк. І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.

В середу страсного тижня, Ісус Христос знову прийшов у Єрусалим, де перед тим, здійснив очищення храму від торгівців. Коли Він навчав приступили первосвященики зі старійшинами і перервали Його служіння (Лк.20.1) Керівники храму були налаштовані проти Ісуса.  Вони грубо увірвалися в спокійну розмову Спасителя. Метою їхнього втручання було принизити Ісуса Христа перед народом і показати, що вони є духовними вождями нації, а не Він.

Про віру і молитву. Мр.11.22-26

 

А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу! Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому! Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам. І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.  Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.

Безплідна смоковниця. Мр.11.12-14; 20-21

 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.  І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.  І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.  А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня. І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!

Ніч після урочистого вїзду в Єрусалим Ісус Христос провів у  Вифанії. Можливо в домі Лазаря.  Вранці Ісус вийшов з Вифанії і у дорозі зголоднів.Ідучи дорогою, Христос помітив смоковницю. Наблизившись до дерева, Ісус став шукати на ньому плодів. Розкішне листя обіцяло добрі плоди. Але не знайшов їх. Н а дереві не було жодного плоду. Навіть неспілого.

«І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.»  В безпдідному дереві Він бачив символ Єрусалиму. Зовні дерево виглядало корисним,  а насправді – безплідним.  Ісус Христос шукав плодів. Він хоче, щою ми були родучими деревами в Його саді.
Що потрібно для цього? Давид говорить в псалмах:  «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!» Пс.1.1-3.

В Єрусалимському храмі. Мар.11:11

«Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма»(Мар.11:11).  Увійшовши в Єрусалим Ісус зайшов до храму і все оглянув. Можна припустити, що оглянув, щоб переконатися, чи все тут відбувається згідно Божих постанов. Можливо, очищення храму наступного дня було наслідком цього відвідання.
Ісус Христос, як колись, так і сьогодні, дивиться на церкви і на кожного окремого члена Церкви. Що Ісус Христос бачить сьогодні серед нас і в нас?
1.Що Ісус Христос міг би сказати про нашу церкву – парафію?
В книзі Обявлення, Ісус Христос говорить про духовний стан різних Церков. В Ефеській Церкві були члени, які залишили свою першу любов до Бога і один до одного. Церква у Смирні, незважаючи на терпіння, була вірна Господу. В Пергамській Церкві були поширені неправдиві вчення, в Тіатирах підтримували лжепророків. В Тіятирах лише кілька членів залишалися вірні Богу. Філядельфійська Церква була вірна Господу і Його Слову. Лаодікійська Церква була вражена гордістю і перебувала у жалюгідному стані.
До якої Церкви подібна ваша парафія? На яку Церкву подібний я сам?

Вхід в Єрусалим. Мр.11.7 -10

І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. 8 Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях. 9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! 10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті! Мр.11.7 -10
Незабаром учні повернулися з молодим ослом. Для Ісуса Христа в’їзд в Єрусалим був духовним служінням. Ця подія перетворилася на урочистість, бо «як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили» (Лк.19.37). Радість учнів передалася паломникам, які прямували у Єрусалим. Люди із захопленням вигукували: «Осанна! Благословенний, хто йде в ім’я Господнє!»
Ці вигуки показують нам, що народ неправильно розумів суть події. Люди розуміли Боже Царство як омріяну перемогу над язичниками.
Люди зустрічали Ісуса як переможця. Але вони не знали, якої перемоги Він хотів. Ісус Христос не одноразово говорив про Себе, як про Месію і намагався пояснити людям правдивий обрах Месії – Спасителя. Але вони не хотіли сприйняти це. І в цей день їх привітання призначалися не Царю любові, миру, добра і святості, а переможцю, який покорить ворогів Ізраїлю.

Господь потребує його. Мр.11.1-6.

І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.  Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.  І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.  А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?  Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

З одинадцятої глава починається опис страсного тижня Ісуса Христа. Євангелисти уділяють особливу увагу цьому періоду життя Ісуса Христа. Це говорить про те, що  первісна Церква цінувала смерть і воскресіння Ісуса Христа.  Події страсного тижня розпочалися вербною неділею, урочистим в’їздом  Спасителя в Єрусалим. У вербну неділю Ісус Христос повністю відкрився для народу. Життя Свого Сина в цьому світі Небесний Отець оточував простотою і завісою невідомості. Спочатку Його скривали Віфлеємські ясла, потім майстерня теслі в Назареті, пізніше – ім’я  Сина Чоловічого. Люди запитували один одного: «Хто Він?»
У вербну неділю своїм в’їздом в Єрусалим Ісус дав відповідь народу. Священик і ловити, жителі Єрусалиму і паломники з далеких країн зустріли очікуваного Месію - Спасителя.

Зцілення Вартимея. Мр.10.45 – 52

І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.  І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!  І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!  І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.  А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.  А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!  Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою. Мр.10.46-52.

По дорозі в Єрусалим Ісус проходив через місто Єрихон. Біля міських воріт сиділо багато жебраків і серед них був сліпий Вартимей. Від інших людей він почув, що це проходить Ісус.
Люди розповідали Вартимею про Ісуса, але до цього часу він не міг зустрітися з Господом. Навіть не мав надії, що хтось відведе його до Ісуса.  Зараз, коли Ісус був на зовсім не далеко, у сліпого появився шанс зустрічі, він «почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!»
Відразу появилися люди, які примушували Вартимея замовчати. Цей чоловік нміг назавжди залишитись сліпим, якби послухав тих, хто зупиняли його.  Ця обставина  вчить і нас наполегливості.  «А він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся наді мною!»