Хто хоче бути першим…Мр.10.41-45

Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.  А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.  Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.  А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.  Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.Мр.10.41-45

Інші учні обурилися, коли взнали, що Яків та Іван просять для себе перші місця в Царстві Месії. Чому вони обурилися? Якщо їх самих не цікавили високі посади, вони мали бути задоволені тим, що їм достанеться. Але вони і самі бажали того ж самого, що просили для себе ці двоє. 

На помилках других людей ми можемо краще бачити свої власні недоліки. Психологи стверджують, що честолюбні люди у других найперше помічають честолюбність, обманливі – обман…Якщо хтось хоче взнати недоліки свого характеру, хай зверне увагу, які помилки він помічає в інших.
В обуренні десяти учнів бачимо заразливість гріха, який поширюється від однієї людини до іншої. В таких випадках виникає ланцюгова реакція, бо в кожній людині приховане певне незадоволення. Тому ми маємо уникати різних неприємностей. Ісус Христос говорить: «Горе людині, що від неї приходить спокуса»Мт.18.7.

Просьба з розрахунком.Мр.10.35-40

І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!  А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?  Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.  А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. Мр.10.37-40.

Ісус Христос разом з учнями наближався до Єрусалиму і своїх страждань і смерті. Але учні цього не розуміли. Це помітно з просьби синів Заведеєвих – Якова і Івана. Просьба братів була не звичайною: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?  Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!»
Мабуть слова Ісуса Христа про страждання і смерть викликали серцях учні нову хвилю очікувань швидкого приходу Царства Месії. Вони думали, що надходить вирішальна хвилина, коли Христос переможе своїх ворогів і сяде на престолі Давида. Синам Заведеєвим здавалося, що наступає добра нагода, щоб донести до Господа свою просьбу.
У цій просьбі вони поставили власні інтереси на перше місце і забули про інших учнів, які почувши про їх просьбу обурилися (Мр.10.41). Учні хотіли зробити Господа виконавцем їхніх бажань, хоч насправді наші прохання – молитви повинні робити нас виконавцями Божої волі. Ісус Христос молився: «Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!»Мт.26.42.

Наближення страждань. Мр.10.32-34.

"Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:  Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,  і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!"
Ісус третій раз говорить своїм учням про наближення страждань.  1.Євангелист Марко розповідає про мужність Ісуса Христа. Незважаючи на те, що учні не розуміли сказаного, вони помітили щось особливе в Ісусі Христі. У Його поставі було видно рішучість. Рішучість перейшла у мужність, що не знає відходу назад.
Мужність – це властивість духу, яка дає людині здатність зустрічати небезпеки і труднощі з твердою рішучістю,без страху і хитання.
Мужній – не піддається почуттю страху, не боїться перешкод і небезпек. Таким був Ісус Христос. Будемо і ми мужніми християнами!
Біблія говорить: «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні»(1Кор.16:13).

Нагорода християн. Мр.10.28-31

Почав говорити Петро: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою».  Ісус відповів: «Правду кажу вам: немає такого, хто полишив хату, братів, сестер, матір, батька, дітей або лани в ім'я Моє чи в ім'я Євангелії,  і не одержить ще в цьому житті у сто разів більше помешкань, братів, сестер, матерів, дітей і ланів - так само, як і переслідувань, а також вічне життя - в прийдешньому часі.  Але багато тих, хто сьогодні перші, стануть останніми, а останні - першими».
Після слів Ісуса Христа про те, що багатому важко увійти в Боже Царство, учні переживали збентеження. Петро отямився першим і прямо звернувся Господа: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою».
У кожного з апостолів були свої прив’язання, які потрібно було залишити, щоб іти за Ісусом Христом. Де які були рибалками і їхні серця були прив’язані до рибацьких мереж і човнів. Але почувши Його заклик, вони покинули все і пішли слідом за Ісусом. У Матвія було багатство, але він залишив все і пішов за Христом.
Апостола Петра цікавить нагорода: «Ось ми все покинули і йдемо за Тобою, то що ми матимемо?»(Матв.19:27).  Але жертва, яка шукає нагороди не є жертвою.

Що робити, щоб мати життя вічне? Мр.10.17-27.

"Коли Ісус вирушив у путь, підбіг до Нього один чоловік, упав на коліна й запитав: «Учителю Добрий, що я маю зробити, аби успадкувати вічне життя?» На те Ісус йому сказав: «Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, крім єдиного Бога. Тобі відомі заповіді - не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не давай неправдивих свідчень, не чини кривди, шануй батька й матір своїх». Той відповів: «Я з юності дотримуюся всього цього». Ісус подивився на нього, відчув любов до нього і сказав: «Одного тобі бракує. Піди й продай усе, що маєш, а що вторгуєш - роздай бідним. І матимеш скарб на Небі. Тоді приходь і йди за Мною». Той чоловік,глибоко розчарований Ісусовими словами, пішов собі засмучений, бо був він дуже багатий".

Набагато легше придбати багатство, ніж позбутися його (Генрі Торо). Один із начальників прийшов до Господа, І називаючи Його Учителем Добрим, запитав, що робити, щоб наслідувати життя вічне (Лк.18.18-27). З Євангелії ми довідуємося, що він був багатий, молодий і впливовий. Ним можна було б захоплюватися і хвалити, та Ісус бачив серце людини, а воно було хворе. Так буває і в житті фізичному. Зовні людина здається здоровою, але смертельна хвороба непомітно руйнує життя. Незважаючи на зовнішнє благополуччя і пристойність, Ісус констатує смертельну недугу душі і намагається допомогти. Ця недуга душі, серця людини. Поглянемо на симптоми хворого серця.

Пустіть дітей.Мр.10.13- 16.

Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.  А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.  І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши. Мр.10.13-16
Всю велич цієї події можна зрозуміти тільки пам’ятаючи, коли це відбувалося. Ісус Христос ішов в Єрусалим на розп'яття, і Він знав про це. Тінь хреста була перед Його очима, і в такі скорботні хвилини Свого життя Він знайшов час для дітей, щоб обійняти їх, покласти руки і благословити.
Це одна з кращих подій. В цьому уривку помітні всі діючі особи, хоч він займає лише три стихи.
1 Матері, «поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них». Вони бачили, що руки Ісуса знімали біль, зціляли хвороби, повертали зір, і хотіли, щоб ці руки торкнулися їх дітей.
В Господа є любов, доброта і краса, яку може бачити кожна людина. Матері Палестини відчували, що дотик Ісуса принесе благословення. Через Своє благословення ісус дає людям силу перемагати труднощі і спокуси.
Ми знаємо з свого життя, як руйнуються наші плани, коли на них не має Божого благословення, а безвихідні ситуації вирішуються легко, якщо благословення Господнє перебуває з нами. Наші пустелі Господнє благословення перетворює у квітучий сад.

Питання розлучень. Мр.10.1 – 12.

 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.  І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?  А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?  Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.  Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.  Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.  Покине тому чоловік свого батька та матір,  і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.  Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!  А вдома про це учні знов запитали Його.  І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.  І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона. Мр.10.1 – 12.

Юдея як самостійне царство виникла після смерті Соломона і відділення північних колін Ізраїля. Область була внутрішньо сильною, бо в ній знаходився Єрусалим. Ісус Христос ішов до Єрусалиму, а вірніше, на Голгофу. Хрест і терпіння уже стояли перед Його очима.  Він продовжував служіння,  «знову навчав».  Це добрий приклад для нас – продовжувати служіння Богу і ближнім навіть тоді, коли наші очі повні сліз і серце обмивається від важкого терпіння.
В своїй відповіді Ісус пояснив питання шлюбу і розлучення ширше, ніж очікували ті, хто запитував. В першій частині своєї відповіді Христос звернув увагу на Закон Мойсея: «Мойсей заповів написати листа розвідного, та й відпустити», але фарисеї нічого не сказали, про те, Старий Завіт в загальному забороняв розлучення. Пророк Малахія говорить: «А ви ще й говорите: Защо? За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї!»(Мал.2:14). Старий Завіт починається і закінчується забороною розлучення.