Господь потребує його. Мр.11.1-6.

І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.  Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.  І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.  А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?  Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

З одинадцятої глава починається опис страсного тижня Ісуса Христа. Євангелисти уділяють особливу увагу цьому періоду життя Ісуса Христа. Це говорить про те, що  первісна Церква цінувала смерть і воскресіння Ісуса Христа.  Події страсного тижня розпочалися вербною неділею, урочистим в’їздом  Спасителя в Єрусалим. У вербну неділю Ісус Христос повністю відкрився для народу. Життя Свого Сина в цьому світі Небесний Отець оточував простотою і завісою невідомості. Спочатку Його скривали Віфлеємські ясла, потім майстерня теслі в Назареті, пізніше – ім’я  Сина Чоловічого. Люди запитували один одного: «Хто Він?»
У вербну неділю своїм в’їздом в Єрусалим Ісус дав відповідь народу. Священик і ловити, жителі Єрусалиму і паломники з далеких країн зустріли очікуваного Месію - Спасителя.

Зцілення Вартимея. Мр.10.45 – 52

І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.  І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!  І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!  І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.  А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.  А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!  Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою. Мр.10.46-52.

По дорозі в Єрусалим Ісус проходив через місто Єрихон. Біля міських воріт сиділо багато жебраків і серед них був сліпий Вартимей. Від інших людей він почув, що це проходить Ісус.
Люди розповідали Вартимею про Ісуса, але до цього часу він не міг зустрітися з Господом. Навіть не мав надії, що хтось відведе його до Ісуса.  Зараз, коли Ісус був на зовсім не далеко, у сліпого появився шанс зустрічі, він «почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!»
Відразу появилися люди, які примушували Вартимея замовчати. Цей чоловік нміг назавжди залишитись сліпим, якби послухав тих, хто зупиняли його.  Ця обставина  вчить і нас наполегливості.  «А він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Хто хоче бути першим…Мр.10.41-45

Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.  А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.  Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.  А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.  Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.Мр.10.41-45

Інші учні обурилися, коли взнали, що Яків та Іван просять для себе перші місця в Царстві Месії. Чому вони обурилися? Якщо їх самих не цікавили високі посади, вони мали бути задоволені тим, що їм достанеться. Але вони і самі бажали того ж самого, що просили для себе ці двоє. 

На помилках других людей ми можемо краще бачити свої власні недоліки. Психологи стверджують, що честолюбні люди у других найперше помічають честолюбність, обманливі – обман…Якщо хтось хоче взнати недоліки свого характеру, хай зверне увагу, які помилки він помічає в інших.
В обуренні десяти учнів бачимо заразливість гріха, який поширюється від однієї людини до іншої. В таких випадках виникає ланцюгова реакція, бо в кожній людині приховане певне незадоволення. Тому ми маємо уникати різних неприємностей. Ісус Христос говорить: «Горе людині, що від неї приходить спокуса»Мт.18.7.