Зцілення Глухого і німого. Мр.7.31-37

І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.  І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.  І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!  І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!  А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.  І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити! (Мар.7:31-37).
Про зцілення глухо – німого розповідає тільки євангеліст Марко. Люди, які привели хворого до Ісуса , «благають Його, щоб руку на нього поклав».  Господь вислухав їхнє прохання, вибравши мову знаків. Поняття про Бога в цій місцевості були обмеженими, хворого потрібно підготувати. Господь міг користуватися тільки мовою, яку глухий розумів. Це мова знаків.
Ісус Христос відвів хворого в бік від народу. Христос проявив особливе ставлення до німого. Неповно справність завжди соромить людину. Хворий мав відчути, що залишається наодинці з божественним Цілителем.

Просьба жінки. Мр.7.24-30.

І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись. Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав. А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!  А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...  І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!  А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

В Євангелії від Марка, починаючи з Мр.7.24. описується нова і важлива грань діяльності Ісуса Христа. Ісус переходить з Галилеї в північні області країни: «Звідти пішов у землю тирську й сидонську». Тир і Сидон- древні і багаті фінікійські міста. Прийшовши в околиці Тиру й Сидону Ісус увійшов в дім. Господь хотів залишитися невпізнаним для народу, «та не міг утаїтись». Ці короткі слова залишаються актуальними протягом століть. Ісусу не можна сховатися. Як тільки Він входить у якийсь дім, - люди взнають про це. Першим домом Христа в цьому світі була стайня у Вифлеємі. Вже в першу ніч пастухи прийшли поклонитися Йому.
Як тільки Ісус Христос входить в серце людини, то люди взнають про це. Християнин не може і не повинен скривати, що в його серці живе Христос.
Так і жінка одна, почувши про Ісуса «прийшла, та й припала до ніг Йому».  Вона була гречанка, з фінікійців, що проживали в Сирії, для юдеїв – язичниця. Бог дав їй велику материнську любов, яка примушувала її шукати допомоги. Вона вірила, що тільки Ісус може їй допомогти, і тому вирішила не відступати перед труднощами.

Що оскверняє людину. Мр.7.9-23

І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.  Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів, то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите».
В розмові з книжниками і фарисеями Господь вказав, що сліпе дотримання «передань старших» може стати порушенням Божого закону. Ісус зробив несподівану заяву. Він сказав, що ніщо, що входить в людину не може її осквернити, тому що потрапляє в тіло, яке саме очищується звичайним фізичним шляхом. Жоден ортодоксальний юдей так не думав. В одинадцятій главі книги Левіт наведено перелік тварин, яких не можна використовувати для їжі. «Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює». Цими словами Ісус Христос сказав, що речі самі по собі не можуть бути чистими, або нечистими в релігійному значенні.

А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запитали в Нього про притчу. І Він їм відказав: «Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить із зовні в людину, не може опоганити її? Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу».  Господь кількома словами пояснив, що тільки люди можуть бути дійсно нечистими. Оскверняються вони через свої гріховні вчинки, які народжуються в серці. Це була нова, несподівана думка!