Проповідь у Галилеї. Мар.1:36-39

А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним. І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: Усі шукають Тебе. А Він промовляє до них: Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов. І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв.(Мар.1:36-39)
Ісус Христос сказав: «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!»(Iван.5:39) В словах Євангелія поміщені важливі істини про Господа Ісуса Христа:
1. Вранішній молитві Ісус отримав від Небесного Отця нове місійне завдання: відвідувати другі міста. Звідси можна зробити висновок, що в молитві ми отримуємо ясність відносно нашої подальшої праці.
Головне в молитві  - це спілкування з Богом, прохання і заступництво. Через молитву спілкування Бог діє в нас. В проханні Бог робить щось для нас, а при заступництві – через нас.
2.  Головна мета християнина в тому, що пізнавати волю Божу і виконувати її.  Беручи до уваги бажання учнів і жителів Капернаума, господу потрібно було залишитися в цьому місті. Але воля Небесного Отця була вирішальною – Він повинен іти до других міст. Стараймося і ми ревно виконувати Божу волю!

Молитва Ісуса Христа. Мр.1.35

«А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився»(Мар.1:35). Все починалось з молитви. Час для молитви відкриває нам джерело сили Ісуса Христа. Коли починало світати, Христос пройшов через сонне місто до безлюдних околиць. Там Він знаходив тихе місце для молитви так починався новий день Ісуса Христа. В той час коли інші обмежувались молитвою в синагозі, Христос з початком нового дня, мав потребу в новій молитві. Євангеліє вісімнадцять раз говорить про молитву Сина Чоловічого.
Про що молився Ісус Христос? Найчастіше в Його молитві були слова подяки:  «А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене»(Iван.11:41,42).

Зцілення багатьох хворих. Мр.1.32 – 34.

А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих. І все місто зібралося перед дверима. І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.  (Мар.1:32-34)
Чутка про зцілення одержимого у синагозі швидко поширилася містом. Тому дім Симона і Андрія швидко оточили люди, які шукали зустрічі з Ісусом. Коли після заходу сонця закінчився суботній день, люди принесли до дому Петра недужих, сліпих, кульгавих.
Хвороби є частиною людських терпінь. Люди дуже часто жаліються на хвороби. Розмови про хвороби ми чуємо не тільки у лікарнях, але і в дома, транспорті,на вулиці- всюди.
Христос виявляв і виявляє велику турботу про хворих. В Євангелії ми знаходимо багато розповідей про зцілення хворих (Мр.1.34; 3,10; 6.56).
Правда, зцілення хворих ще не означало повної перемоги над хворобами у світ, як і воскресіння мертвих, що настало безсмертя. Проте всі вчинки Ісуса Христа промовляли, що Він є воскресіння і життя. Зцілені ним хворі у майбутньому могли хворіти і помирати. Але звершені Ним зцілення є підставою віри, о через Ісуса Христа настане наступить воскресіння усіх померлих і повна перемого над усіма хворобами. «І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! (Об.21:4). Повен спасіння спасення нашого тіла довершиться через воскресіння (Рим.8.23).