Просьба з розрахунком.Мр.10.35-40

І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!  А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?  Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.  А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. Мр.10.37-40.

Ісус Христос разом з учнями наближався до Єрусалиму і своїх страждань і смерті. Але учні цього не розуміли. Це помітно з просьби синів Заведеєвих – Якова і Івана. Просьба братів була не звичайною: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?  Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!»
Мабуть слова Ісуса Христа про страждання і смерть викликали серцях учні нову хвилю очікувань швидкого приходу Царства Месії. Вони думали, що надходить вирішальна хвилина, коли Христос переможе своїх ворогів і сяде на престолі Давида. Синам Заведеєвим здавалося, що наступає добра нагода, щоб донести до Господа свою просьбу.
У цій просьбі вони поставили власні інтереси на перше місце і забули про інших учнів, які почувши про їх просьбу обурилися (Мр.10.41). Учні хотіли зробити Господа виконавцем їхніх бажань, хоч насправді наші прохання – молитви повинні робити нас виконавцями Божої волі. Ісус Христос молився: «Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!»Мт.26.42.
Євангелист Марко на сторінках Євангелії показує учнів таким якими вони були. Учні були звичайними людьми, з людськими нахилами. І з саме з такими людьми Христос  почав змінювати світ. І Він зробив це!
З розповідей Марка ми взнаємо, що Які та Іван на той час були честолюбними людьми. Після перемоги Ісуса Христа вони хотіли стати Його «головними міністрами».  Викликає подив і те, що Яків і Іван зовсім не розуміли Ісуса. Слова Господа не  могли звільнити учнів від переконання, що Месія буде земним царем Ізраїлю. Але це зробило розп'яття Ісуса Христа, Його смерть і воскресіння!
Ісус відповів їм: «Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.  А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано».
Згідно юдейського звичаю, цар на бенкетах подавав чаші своїм гостям. Тому слово «чаша» стало метафорою, що означає життя і переживання, які Господь посилає людям. «Чаша моя переповнена»(Пс.22.5). – говорив Давид про радісні переживання свого життя.
Далі Ісус Христос говорить про хрещення. Грецьке дієслово «баптидзейн» означає занурювати, тобто занурення в переживання.
Спаситель запитував своїх учнів: чи зможуть вони  розділити з Ним Його страждання? Це запитання стосується кожного, хто хоче отримати певне місце: «Чи згідний ти стати слугою для всіх?» У тих, хто просить щастя Він запитує: «Чи готовий ти залишити свій егоїзм і довіритись мені?»
В наступні дні Яків і Іван пили чашу Господа і хрестилися Його хрещенням.  Яків був убитий Іродом Агрипою, а Іван багато страждав і помер на засланні за Ісуса.  Яків та Іван залишилися вірними слугами Спасителя. Нехай Господь і нам в цьому допоможе!
Господь сказав до Якова та Івана: «Сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано». Вирішальне слово завжди належить Богу.  Дякуємо Богу за те, що Він прощає наші гріхи, усиновив нас і приготував для нас місце в небесних оселях!